Кредит сільськогосподарський, вигляд кредиту, призначений для розвитку сільського господарства. Суть і значення До. с. визначаються характером виробничих стосунків. При капіталізмі До. с. є формою вкладення позикового капіталу в сільське господарство. Високі процентні ставки за кредитом, заставне забезпечення позик обумовлюють переважне кредитування найбільш крупних капіталістичних фермерських господарств, підсилюють концентрацію землекористування і розорення бідної частини селянства. У США процентні ставки по короткострокових позиках досягають 8—12% річних, а по довгострокових — 5%. До. с. тісно переплітається з кредитом іпотечним .
В соціалістичних країнах До. с. — важлива форма економічних зв'язків між містом і селом. З допомогою До. с. держава впливає на розвиток виробництва, мобілізацію і ефективне використання грошових ресурсів з.-х.(сільськогосподарський) підприємств. Соціалістична держава використовує До. с. для розвитку сільського господарства і підвищення життєвого рівня сільського населення. У СРСР ДО. с. виражає стосунки суспільної власності на землю і засоби виробництва, використовується на розширення і зміцнення матеріально-виробничої бази колгоспів, радгоспів, ін. з.-х.(сільськогосподарський) виробничих підприємств і наукових установ. Початок кредитування сільського господарства в СРСР був покладений установою в 1921 Держбанку РРФСР. З 1932 по 1959 довгострокове кредитування сільського господарства здійснювалося Сільгоспбанком СРСР, а короткострокове — Держбанком СРСР. З 1959 обидва види кредитування зосереджено в Держбанку СРСР. Головним суб'єктом довгострокового До. с. до кінця 50-х рр. були колгоспи, в 60—70-х рр. суб'єктами До. с. стали також міжколгоспні об'єднання, радгоспи і ін. з.-х.(сільськогосподарський) підприємства, перекладені на повний госпрозрахунок. Довгостроковий До. с. прямує на збільшення основних фондів колгоспів, міжколгоспних організацій, радгоспів. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи підйому економіки відстаючих колгоспів» (1964) встановлені терміни До. с.: на будівництво — до 20 років, на покупку тракторів і комбайнів — до 8 років. Як правило, позики виділяються в повній сумі витрат на окремі об'єкти. Близько 83% кредиту прямує на будівництво виробничого призначення і придбання техніки. Довгостроковий До. с. носить планово-цільовий характер, визначається плановими завданнями по розвитку сільського господарства. Короткостроковий До. с. — це банківський кредит на покриття сезонного недоліку грошових коштів; прямує на оплату товарно-матеріальних цінностей і праці колгоспників в межах, встановлених виробничо-фінансовим планом, а також на перерахування податків і ін. платежів. Терміни позик встановлюються до 12 місяців залежно від часу вступу доходів. По довгострокових позиках Держбанк СРСР стягує 0,75% річних, по короткострокових — 1%.
В ін. соціалістичних країнах з розвитком з.-х.(сільськогосподарський) виробничій кооперації збільшуються державні вкладення в кредитування сільського господарства. Для До. с. в цих країнах характерні триваліші терміни: у ПНР(Польська Народна Республіка) позики на формування основних фондів видаються на строк до 30 років і більш, в НРБ(Народна Республіка Болгарія) терміни встановлюються з врахуванням зносу основних фондів і приурочені до повного зносу їх. Для До. с. зарубіжних соціалістичних країн, як і для СРСР, характерні низькі процентні ставки: у ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) за користування кредитом на будівництво і покупку машин стягується 1,5%, у ВНР(Угорська Народна Республіка) — 1% річних. Банки соціалістичних країн надають також пільговий До. с. індивідуальним селянським господарствам (у ПНР(Польська Народна Республіка), наприклад, вони отримують До. с. на 20—40 років з розрахунку 1—3% річних). У більшості зарубіжних соціалістичних країн кредитування сільського господарства здійснюється державними емісійними банками, в деяких країнах (ПНР, ГДР(Німецька Демократична Республіка)) — спеціальними банками.
Літ.: фінанси і кредитування сільськогосподарських підприємств, М., 1968, с. 159—216, 308—15; Количев Л. І., Кредит і ефективність колгоспного виробництва, М., 1972.
