Еквівалентності принцип в економіці, принцип, згідно з яким певна к-ть(кількість) праці в одній формі обмінюється на рівну кількість праці в іншій. Складає внутрішню основу мінових пропорцій, коли обмін здійснюється відповідно до витрат суспільно необхідного робочого часу (див. Вартість ).
В суспільно-економічних формаціях, де існує товарне виробництво, діє вартісною Е. п.; де воно відсутнє (первіснообщинний і комуністичні способи виробництва) — трудовий Е. п. Вартісною Е. п. формувався разом з поглибленням суспільств. розподіли праці і розвитком товарного обміну. На перших етапах обміну, коли мінові операції відбувалися спорадично і мінові пропорції носили випадковий характер, Е. п. не мав регулюючої дії. Лише після того, як обмін між приватними відособленими виробниками ставав суспільним актом, що постійно повторюється, і виступав необхідним елементом відтворення, створювалися передумови для виникнення Е. п. З розширенням сфери товарно-грошових стосунків і формуванням системи товарного виробництва, в якою виробники вступають в суспільств. зв'язок один з одним лише через ринок «... не обмін регулює величину вартості товару, а навпаки, величина вартості товару регулює його мінові стосунки» (Маркс До., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 73). З появою грошей вартість товарів отримує одноманітну соціальну форму свого вираження, створюється можливість порівняння і обліку витрат абстрактної праці в споживній вартості загального еквіваленту; пропорції виробництва і обміну регулюються законом вартості (див. Вартості закон ), формою прояву якого служить Е. п.
В докапіталістичних суспільно-економічних формаціях, де виробництво мало переважно натуральний характер, а у сфері звернення активну роль грали купці, які вели головним чином нееквівалентний обмін, Е. п. мав обмежену дію. В умовах капіталістичного товарного виробництва Е. п. отримує повний розвиток.
Перетворення робочої сили на товар означає, що купівля-продаж її здійснюється відповідно до закону вартості, тобто на основі Е. п. Капіталіст оплачує робочу силу за вартістю і тому у сфері обміну Е. п. зберігає своє значення. Проте в процесі вжитку робочої сили відбувається не лише утворення нової вартості, але і її збільшення, тобто виробництво додатковій вартості . Вартість робочої сили і вартість, що створюється нею, виявляються різними величинами. З одного боку, Е. п. не порушується, і операція між капіталістами і найманими робітниками здійснюється на основі закону вартості. З іншої — у сфері виробництва відбувається самовозрастаніє вартості, і більше кількість живої праці обмінюється на меншу кількість упредметненого. Процес капіталістичного виробництва характеризується експлуатацією і привласненням неоплаченої праці найманих робітників. Отже, в умовах капіталізму Е. п. стає носієм що перечить йому самому вміст.
В соціалістичному товаристві вартісної Е. п. втрачає загальне значення. Панування суспільств. власності виключає експлуатацію людини людиною. Робоча сила перестає бути товаром, і спосіб її з'єднання із засобами виробництва носить безпосередньо-суспільний характер. Стосунки між суспільством і отд.(окремий) членами регулюються трудовими Е. п.: «... кожен окремий виробник отримує назад від суспільства за всіма вирахуваннями рівно стільки, скільки сам дає йому» (там же, т. 19, с. 18). Закон розподілу по праці, лежачий в основі трудового Е. п., передбачає, що доля всіх трудівників в сукупному фонді вжитку визначається розміром їх трудового вкладу. Тоді як при вартісній еквівалентності обмін рівними вартостями спостерігається лише в середньому, при трудовій — у всіх випадках те ж саме кількість праці, яку виробник дав суспільству в одній формі, він отримує назад в іншій формі (див. там же).
Поряд з трудовим Е. п. в умовах соціалізму зберігається вартісною Е. п. Останній займає підлегле місце в системі соціалістичних виробничих стосунків, т.к. общественноє виробництво регулюється не законом вартості, а законом планомірного, пропорційного розвитку народного господарства. Проте наявність товарно-грошових стосунків передбачає, що зв'язок між відносно відособленими підприємствами, а також між підприємствами і суспільством здійснюється через вартісну форму (див. Господарський розрахунок ). Дія Е. п. у сфері госпрозрахункових стосунків не заперечує можливості планомірного відхилення цін від вартості на користь розвитку соціалістичної економіки.
