Розподіли по праці закон
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Розподіли по праці закон

Розподіли по праці закон, об'єктивний економічний закон соціалізму, згідно з яким розподіл більшої частини необхідного продукту здійснюється відповідно до кількості і якості праці, витраченої працівниками в суспільному виробництві. Об'єктивна необхідність розподілу по праці обумовлюється тим, що рівень розвитку виробництва при соціалізмі ще не створює достатку предметів вжитку і не забезпечує повного і всестороннього задоволення потреб людей; при ліквідації експлуатації людини людиною ніхто не має права привласнювати результати чужої праці, і місце кожного в соціалістичному суспільстві визначається лише його трудовими досягненнями; зберігаються значні соціально-економічні відмінності у вмісті і характері праці, і праця не стала ще першою потребою життя для всіх трудящих. У цих умовах при розподілі потрібна відповідність між мірою праці (кількістю і якістю праці, витраченої працівником) і мірою вжитку (кількістю предметів вжитку, отриманих від суспільства). «... Кожен окремий виробник отримує назад від суспільства за всіма вирахуваннями рівно стільки, скільки сам дає йому. Те, що він дав суспільству, складає його індивідуальний трудовий пай» (Маркс До., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 19, с. 18).

загрузка...

  Розподіл по праці виключає нетрудові доходи і паразитичний вжиток, характерні для капіталізму. Воно забезпечує кожному трудящому життєві засоби відповідно до його трудового вкладу в суспільне виробництво; рівність людей незалежно від підлоги, віку і національності (рівну оплату за рівну працю); залучення до праці всіх працездатних громадян, підвищення їх кваліфікації, запозичення передового досвіду, створює безпосередню матеріальну і моральну зацікавленість працівників в результатах особистої і колективної праці, в праці за здібностями, що служить передумовою для переходу до комуністичного принципу розподілу по потребах.

  При соціалізмі існують дві форми власності на засоби виробництва, тому Р. по т. з. виступає у формі заробітної плати робітників і службовців і оплати праці членів з.-х.(сільськогосподарський) кооперативів (колгоспів). В умовах використання товарно-грошових стосунків і відмінностей між видами праці Р. по т. з. здійснюється у вартісній формі, яка служить для всесторонньої оцінки праці по його кількості і якості, що дозволяє повніше реалізувати дію цього економічного закону.

  При розподілі по праці зберігається нерівність виробників у вжитку т.к. работники різної кваліфікації і різних здібностей віддають суспільству різну кількість праці, а отже, отримують від суспільства нерівні долі продукту. Крім того, нерівне задоволення потреб пов'язане з різним кількісним складом сімей працівників, станом їх здоров'я і т.д. В цілях створення нормальних умов праці і побуту, охорони здоров'я, широкого доступу до освіти, спорту і культурного відпочинку, тобто для забезпечення всестороннього фізичного і духовного розвитку сов.(радянський) людей, при соціалізмі частина необхідного продукту передається суспільством працівникам понад розподіл по праці, у формі додаткових послуг і виплат з суспільних фондів вжитку . З розвитком соціалістичного виробництва доля таких послуг і виплат у вжитку трудящих постійно зростає. Перехід до комуністичного розподілу що забезпечує повну рівність людей в задоволенні потреб, завершиться лише після того, як буде створено достаток матеріальних і духовних благ і працю перетвориться на першу життєву потребу для всіх членів суспільства.

  Літ.: Маркс До., Критика Готської програми, Маркс До. і Енгельс Ф. Соч., 2 видавництва, т. 19; Ленін Ст І., Держава і революція, Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 33; його ж, Про державу, там же, т. 39; Курс політичної економії, під ред. Н. А. Цаголова, 2 видавництва, т. 2, М., 1970; Осипенков П. С., Проблеми соціалістичного розподілу. (Закон розподілу по праці і механізм його використання), М., 1972.

  С. І. Шкурко.