Вольний російський друк, бесцензурниє видання антисамодержавний, головним чином революційний і демократичний напрями, що друкувалися поза межами Російської імперії в середині 19, — початку 20 вв.(століття) У широкому сенсі Ст р. п. — всі видання, появі яких в Росії перешкоджала цензура . Ст р. п. була найважливішою частиною діяльності еміграції революційної . Як і підпільний друк революційних груп і організацій усередині країни, Ст р. п. носила в основному пропагандистський і агітаційний характер. На території Російської імперії Ст р. п. потрапляла як нелегальна література. Поряд з публіцистикою в Ст р. п. були і твори художньої прози і особливо революційної поезії (див. Вольна російська поезія ). Розвиток Ст р. п. нерозривно пов'язаний з російським визвольним рухом періодів різночинця і пролетарського.
Початок Ст р. п. — «Катехізис російського народу» (Париж, 1849), написаний і виданий І. Р. Головіним. Систематичний випуск революційної літератури був зроблений з 1853 в Лондоні, своєрідному центрі Ст р. п., Вольною російською друкарнею А. І. Герцена, який «... перший підняв великий прапор боротьби шляхом звернення до мас з вольним російським словом» «... створив вольну російську пресу за кордоном...» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 21, с. 262, 258). Видання Герцена і Н. П. Огарева «Полярна зірка», «Голоси з Росії», «Дзвін», «Під суд», «Загальне віче» та інші напередодні і в роки революційній ситуації 1859—61 в Росії сприяли революційному пробудженню російського суспільства. В кінці 50-х — початку 60-х рр. в Західній Європі видавалися ряд демократичних періодичних видань: «Російська закордонна збірка» (1858—1866) А. Франка, «Стріла» (1858—59) і «Добромисний» (1859—62) Головіна, «Le Gazette du Nord» (1859—60) Г. І. Рюміна і Н. І. Сазонова, «Майбуття» (1860—61), «Правдивий» (1862), «Le Véridique» (1862—63) і «Листок» (1862—64) П. Ст Долгорукова, «Правдолюбиве» (1862—63) Ст Гергардта, «Звістка» (1862), «Вільне слово» (1862) і «Європеєць» (1864) Л. П. Блюммера, «La Cloche» (1862—65) Л. Фонтена, анонімні — «Леткі листки» (1862) і ін. «... Загальнодемократичний бесцензурная друк з “Колоколом” Герцена на чолі неї» був, за словами Ст І. Леніна, «попередницею робочого (пролетарськи-демократічною або соціал-демократичною) друку...» (там же, т. 25, с. 93). Ст р. п. публікувала викривальні матеріали, секретні документи російського уряду, вела широку кампанію за звільнення селян, передруковувала підпільні прокламації. Ст р. п. мала на батьківщині багато добровільних кореспондентів, через яких підтримувала зв'язок з російським суспільним рухом. У 1863—64 редакція «Дзвону» узяла на себе функції закордонного центру суспільства «Земля і воля», видання якого друкувалися в російських друкарнях Лондона і Берна. Значну роль в організації і транспортуванні Ст р. п. грала російська колонія Гейдельбергськая. Ст р. п., і особливо «Дзвін», виступала на підтримку Польського повстання 1863—64 . У 1853—64 Ст р. п., окрім періодичних видань, випустила більше трьох сотень книг, брошур і листівок. Вони друкувалися в 5 росіян закордонних і понад 20 західноєвропейських друкарнях. У книжкових виданнях Ст р. п. переважали публікації російських офіційних документів у селянській справі і національній політиці; матеріали по російській історії, що не видавалися в Росії («Записки» Катерини II, генерала А. П. Ермолова, матеріали про вбивство Павла I, і т.п.); спогади і вірші декабристів, заборонені цензурою вірші А. С. Пушкина і М. Ю. Лермонтова, «Подорож з Петербургу до Москви» А. Н. Радіщева, «Лихо з розуму» А. С. Грібоєдова, і т.д. Агітаційно-пропагандистська література представлена в Ст р. п. головним чином творами Герцена, Огарева, М. А. Бакуніна.
З 1865 до 1917 центром Ст р. п. був Швейцарія (Женева, Берн, Цюріх). Тут знаходилася друкарня Л. Чернецкого (колишня Вольна російська друкарня Герцена); виходили «Дзвін» (до 1867) і «Kolokol» французькою мовою з російським збільшенням (1868) Герцена; видавалися «Підпільне слово» (1866) і «Леткі листки» (1868) М. До. Елпідіна; «Сучасність» (1868) Л. І. Мечникова і Н. Я. Николадзе; «Народна справа» (1868—70) М. А. Бакуніна і Н. І. Жуковського, потім Н. І. Утіна (з 1870 орган Російській секції 1-го Інтернаціоналу ). У 1869—70 в друкарні Чернецкого були надруковані видання С. Г. Нечаєва «Народна розправа» (1869), «Дзвін» (1870) і понад 40 брошур і прокламацій. Нечаєвськая «Община» (1870) друкувалася в Лондоні.
Новий підйом Ст р. п. починається в 1870-х рр. у зв'язку із зростанням народницького руху (див. Народництво ). У 70— 90-х рр. за кордоном діяло 17 російських революційних друкарень, що видавали 35 газет і журналів. Найбільш значною в 70-х рр. була діяльність друкарні «Вперед» (1873—74, Цюріх, 1874—77, Лондон; П. Л. Лавров, В. Н. Смірнов і ін.), що розвивала традиції «Дзвону» і що стала органом не лише російського революційного, але і трибуною міжнародного робітника і соціалістичного руху. У ній друкувалися журнал (1873—77) і газета (1875—76) «Вперед!» різна пропагандистська література. У ці ж роки виходили і інші періодичні видання народників: газета «Працівник» (1875—76, редактори Н. І. Жуковський, З. До. Ралі, А. Л. Ельсніц, Н. А. Морозов і ін.), журнали «Община» (1878, редактори Д. А. Клеменц, П. Б. Аксельрод і ін.) і «Набат» (1875—1881, редактори П. Н. Ткачев, К. М. Турський і ін.), збірка «Громада» (1878—82) М. П. Драгоманова; перша на американському континенті російська газета «Свобода» (1868—73, З.-Франциско), що видавалася колишнім складачем Вольної російської друкарні А. О. Гончаренко. У народницьких друкарнях видані «Маніфест Комуністичної партії» (у друкарні Чернецкого 1869, в переведенні. М. А. Бакуніна; 1882, в переведенні Р. Ст Плеханова), «Перший маніфест міжнародного товариства робітників» (1871) і «Громадянська війна у Франції» К. Маркса (1871). У виданнях Ст р. п. з'явилися романи Н. Г. Чернишевського «Що робити?» (1867 і 1876), «Пролог» (1877) і збори його соч.(вигадування) у 5 тт. (1868—79); соч.(вигадування) А. І. Герцена в 10 тт. (1875—79); «Лист В. Г. Белінського до Н. Ст Гоголеві» (1880) і ін. У українській друкарні в Празі вийшов «Кобзар» Т. Г. Шевченко (1875, 1876). З'явився в Ст р. п. новий тип агітаційно-пропагандистської літератури — брошури для народу.
Після розколу в 1879 «Земель і волю» на дві революційні організації за кордоном в 80-і рр. стали друкуватися журнал. «Чорний переділ» (1880—81) і видання народовольців — «Російська соціально-революційна бібліотека» (1880—82), «Календар “Народної волі” на 1883», збірка «На Батьківщині» (1882—83), журнал «Вісник Народної волі» (1883—86, редактори П. Л. Лавров і Л. А. Тіхоміров). У Женеві видавався український журнал «Громада» (1881) М. П. Драгоманова, М. І. Павліка і С. А. Подолінського; політична газета «Загальна справа» (1877—90) А. Х. Хрістофорова. В кінці 80-х рр. виходили народовольчеськие журнали «Свобода» (1888—89) С. М. Княжніна і К. М. Турського, «Вільна Росія» (1889) В. Л. Бурцева і В. До. Дебогорія-Мокрієвіча, а також «Соціалістична бібліотека» Цюріхського літературного соціалістичного фонду, в Сполучених Штатах — робоча газета «Прапор» (Нью-Йорк, 1889—91), газета «Прогрес» (Нью-Йорк, 1891—94) І. А. Гурвіча. В кінці 19 ст найбільш значними були видання «Групи старих народовольців» і «Фонду Вольної російської преси» .
Соціал-демократичний напрям в Ст р. п. починається з 1883, коли група «Звільнення праці» в Швейцарії стала видавати «Бібліотеку сучасного соціалізму» (1883—1902), потім «Робочу бібліотеку» (1884—1903) і збірку «Соціал-демократ» (1888—92). Твори членів групи (Р. Ст Плеханов, В. І. Засуліч і ін.) «... стали вперше викладати систематично і зі всіма практичними виводами ідеї марксизму...» (Ленін Ст І., там же, с. 95). У зв'язку із зростанням масового робочого руху в Росії марксистський напрям Ст р. п. розширюється, витісняючи народницьке. У 1896—99 «Союз російських соціал-демократів» спільно з групою «Звільнення праці» за ініціативою В. І. Леніна випускає збірки «Працівник» і «Листок “Работника”». У 1900 починає виходити газета «Іскра», а в 1901 журнал «Зоря», які ведуть боротьбу за створення соціал-демократичної робочої партії в Росії, проти опортунізму, носіями якого в цей час були органи «економістів» — «Робоча думка» (1897—1902) і «Робоча справа» (1899—1902). З 1901 «Закордонна ліга російських революційних соціал-демократів» продовжило випуск марксистських «бібліотек», початих групою «Звільнення праці». У 1902—1905 соціал-демократична організація «Життя» і видавництво Г. А. Кукліна випускають «Бібліотеку “Жізні”» (20 назв) і «Бібліотеку російського пролетаря» (55 випусків). З виникненням більшовизму (1903) починається історія більшовицькому друку, яка зайняла провідне місце в Ст р. п.
В 1900—17 творів Ст р. п. друкувалися в 11 закордонних революційних друкарнях. Окрім більшовиків, видавничою діяльністю займалися і інші росіяни політичні партії і групи. Для пропаганди «толстовки» В. А. Чертков створив в Лондоні видавництво «Вільне слово» і заснував однойменний журнал (1901—1905). У Штутгарті, а потім в Парижі видавався ліберально-буржуазний журнал «Звільнення» (1902—05) П. Би. Струве. Виходили видання анархістів: збірки «Хліб і воля» (Женева, 1903—1905), «Буревісник» (Париж, 1906—10), «Анархіст» (Женева, 1907—09) і др.; есерів: «Революційна Росія» (1900—1905), «Вісник російської революції» (1901—05), «Прапор праці» (1907—14, Париж з 1908) і др.; меншовиків: «Голос соціал-демократа» (1908—11), «За партію» (Париж, 1912—14) і ін.
Ст р. п. — важливе джерело для вивчення російського визвольного руху. У виданнях Ст р. п. за кордоном вийшли «Матеріали для історії російського соціально-революційного руху» (1893—96) «Групи старих народовольців», «За сто років» В. Л. Бурцева (Лондон, 1897), «Підсумки революційного руху в Росії за сорок років» (1903) і «Матеріали до вивчення революційного руху в Росії» (1905) Р. А. Кукліна, т. 1—6 «Російської історичної бібліотеки» В. Я. Богучарського (Штутгарт — Париж, 1903—05); видавалася збірка «Минувщина» (Лондон — Париж, 1900—04, 1908—13). Під час Революції 1905—07 багато твору Ст р. п. були перевидані в Росії легально, але з настанням реакції були конфісковані органами цензури. Систематична публікація і вивчення Ст р. п. почалися лише після Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Літ.: Ленін Ст І., Пам'яті Герцена, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 21; його ж, З минулого робочого друку, там же, т. 25; Вольний російський друк в Російській Публічній бібліотеці, П., 1920; Соціал-демократичні видання, ст 1. Покажчик соціал-демократичної літератури російською мовою (1883—1905), М., 1922; Мезьер А. Ст, Словарний покажчик по книгознавству, т. 1—3, М. — Л., 1931—34; Кльовенський М. М., Кушева Е. Н., Марков О. П., Російський підпільний і зарубіжний друк. Бібліографічний покажчик, т. 1, М., 1935; Рудніцкая Е. Л., З історії революційних російських видань кінця 1850-х рр. за кордоном, в сб.(збірка): Революційна ситуація в Росії в 1859—1861 рр., М., 1963; Агітаційна література російських революційних народників, Л., 1970.
