Вольна російська поезія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Вольна російська поезія

Вольна російська поезія, бесцензурниє вірші російських поетів, що поширювалися в нелегальному друці і в списках з кінця 18 ст Розвиток Ст р. п. визначався, з одного боку, зростанням російської революційної думки, з іншої — жорсткими цензурними обмеженнями і переслідуваннями.

  що Поширювалися в рукописних списках заборонена ода А. Н. Радіщева «Вільність», волелюбна лірика А. С. Пушкіна, вірші декабристів До. Ф. Рилєєва, А. І. Одоєвського, В. Ф. Раєвського і інших представляють початок історії Ст р. п. А. І. Герцен і Н. П. Огарев відзначали велике значення «Підземній поезії» для їх покоління; революційні вірші друкувалися в журналі «Полярна зірка» і газеті «Дзвін». У 1861 в Лондоні видана збірка «Російська потаєна література XIX століття...» — перша антологія, що підсумувала і осмислила (у вступній ст. Огарева) розвиток Ст р. п. 1-ої половини 19 в.; збірка стала основним джерелом, з якого черпали матеріал інші аналогічні за задумом видання (збірка «Лютня» і ін.). Ст р. п., що відповідав ідеалам революційного народництва, поширювався в підпільних гектографірованних, а потім і друкарських виданнях (наприклад, «Збори віршів», 1879). На рубежі 19—20 вв.(століття) масова пролетарська поезія, пов'язана з традиціями Н. А. Некрасова і його школи, теж більшої частиною що залишалася «вольною», представлена віршами Л. П. Радіна, А. Я. Коца, С. А. Басова-Верхоянцева, Д. Бідного, Ф. С. Шкульова, М. Горького.

  Своєрідність розвитку Ст р. п. виявилася в тому, що інколи вірші, що друкувалися легально, надалі набували революційного значення і широко розходилися в списках (така доля вірша Я. П. Полонського «В'язень», 1878, що з'явився політичним відгуком на процес Віри Засуліч). Незрідка переосмислялось первинний вміст віршів. Так, заборонений цензурою вірш Н. А. Некрасова «Замовкли чесні, відважно полеглі...», яке мало на увазі події франко-пруської війни і Паризької Комуни 1871, сприймалося як звернення до російським революціонерам — підсудним на «процесі 50-ти». Відомі випадки, коли до складу Ст р. п. входили вірші, далекі від революційної ідеології (наприклад, вірш А. А. Навроцкого «Є на Волзі круча...», спочатку надруковане в помірно ліберальному журналі «Вісник Європи»). Ст р. п. включала також вірші іноземних поетів (П. Беранже, О. Барбье, Г. Гейне і ін.) в переведеннях, а інколи і в переробках. Один з основних способів поширення Ст р. п. — передача по пам'яті; звідси — характерна для фольклору численність варіантів і спотворень текстів. Найбільш поширений жанр Ст р. п. — пісенна лірика.

  Літ.: Революційна поезія (1890—1917). Вступ. ст., підгот. тексту А. Л. Димшица, 2 видавництва, Л., 1954; Вольна російська поезія другої половини XIX ст Підгот. тексту і прімеч. С. А. Рейсера і А. А. Шилова, вступ. ст. С. А. Рейсера, 2 видавництва, Л., 1959; Поезія в більшовицьких виданнях 1901—1917. Вступ. ст., підготовка тексту і прімеч. І. С. Евентова, Л., 1967; Вольна російська поезія другої половини XVIII — першої половини XIX ст Вступ. статті С. Б. Окуня і С. А. Рейсера, Л., 1970.