Індивідуалізм (франц. individualisme, від латів.(латинський) individuum — неделімоє), тип світогляду, суттю якого є кінець кінцем абсолютизація позиції окремого індивіда в його протівопоставленності суспільству, причому не якихось певних соціальних буд, а суспільства взагалі. І. виявляється як в реальній життєвій позиції — в моральній поведінці, так і в різних концепціях — етичною, філософською, ідеологічною політичною і тому подібне Концепції І. змальовують людину як спочатку несоціальне і навіть антисоціальне істота (див. також Егоїзм, Анархізм ). І. не характерний для примітивних, архаїчних суспільств, де індивіди ще настільки нерозвинені і незрілі, що безпосередньо належать своєму соціальному цілому як несамостійні його частки; там індивіди не доросли навіть і до І. (див. До. Маркс, у кн.: Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 46, ч. 1, с. 18). І. виникає і зміцнюється лише в розвинених класово-антагоністичних формаціях, де грунт для нього розширюється у міру того, як, з одного боку, індивіди знаходять самостійність, але, з іншої — їх культурно-історичні сили отримують відчужену і безособову форму існування, на противагу їх безпосередньому буттю (див. Відчуження ). Такі приватновласницькі, особливо буржуазні, стосунки, які Маркс називав «чисто атомістичними» (див. там же, т. 23, с. 103); вони породжують точку зору ізольованого одинаки, створюють видимість початкової відособленості індивіда від всякого соціального цілого, що на ділі є результатом тривалого суспільно-історичного процесу. Корінне протиріччя І. полягає в тому, що він для самоствердження індивіда передбачає індивідуалізацію суспільно вироблених культурних багатств, але одночасно не визнає суспільного джерела, характеру і спрямованості самої цій індивідуалізації.
Вже ранні концепції І. виникали як наслідок протиріч розвитку культури в античному суспільстві (киникі, киренськая школа ). Для епохи Відродження характерний культ індивідуальності, перехідний в І. Ідеологи Освіти часто роблять своїм вихідним пунктом абстрактного індивіда. З поглибленням соціальної атомізації в умовах розвиненого буржуазного суспільства формуються концепції різкішого і виразнішого І. Так, младогегельянец М. Штірнер («Єдиний і його надбання», русявий.(російський) пер.(переведення) 1906) проголосив зречення «Я» від всього того, що не дане як «Моє » (критикові див.(дивися) К. Маркс і Ф. Енгельс, Соч., 2 видавництва, т. 3). Оскільки І. виносить всяку логіку суспільного процесу за межі людської суті, це створює можливість іррационалістічеського осмислення його позиції. Таку можливість якнайповніше реалізував екзистенціалізм . В умовах монополістичного капіталізму переважають наступні тенденції: 1) на зміну ідеології лібералізму, що зазнала кризу, і І. приходить антиіндивідуалізм, пов'язаний з апологією маніпуляції людьми з боку буржуазних соціальних інститутів, із затвердженням «людини організації»; 2) посилюється утилітаристське відношення до культури, відхід людини від широких проблем суспільного життя і боротьби в споживача. На грунті анархістської і нігілістичної ультралівої «революційності» бунтівний І. поєднується з прімітівнейшим антиіндивідуалізмом (маоїзм, гошизм), ворожим соціалізму і світовому комуністичному руху.
Марксизм пояснив природу, історичну роль І. і показав дороги його подолання. Критикуючи І., марксизм не протиставляє йому безособові суспільні форми, відірвані від індивідів, а орієнтує на практичне усунення соціального грунту І. і повне освоєння індивідами складного і суперечливого вмісту їх суспільному життю. Цілісний розвиток самостійної особи здійсненно лише разом із справжньою колективністю і через неї, отже, лише із зживанням всіх «сурогатів колективності» (див. там же, с. 75). У боротьбі за комунізм умовою вільного розвитку всіх є вільний розвиток кожного індивіда (див. там же, т. 4, с. 447). Ця ідея стала програмним положенням комуністичної партії: «Все для людини». Комуністичне виховання, вся ідеологічна діяльність комуністичної партії направлені на повне подолання пережитків І. (користолюбство, зарозумілість, зіставлення колективу, егоїзм і т. п.), на твердження всесторонньо, цілісно розвиненій особі, виконаній ідейності, глибокої відповідальності, етичної активності, творчого відношення до всіх аспектів соціального життя.
