Штірнер Макс
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Штірнер Макс

Штірнер (Stirner) Макс (псевд.; наст. ім'я і фам. Каспар Шмідт, Schmidt) (25.10.1806, Байрейт, — 26.6.1856, Берлін), німецький філософ-младогегельянец, ідеолог анархізму . В книзі «Єдиний і його власність» (1845) намагався послідовно провести точку зору соліпсизму в антропології, етиці і праві. Початковим теоретичним пунктом світогляду Ш. є теза про самосвідомість як творчу силу історії. Ідеали і соціальні межі людини, по Ш., є чимось загальним, тоді як всяка особа одинична. Тому все, що відноситься до «Людини» взагалі, не відноситься до даного («єдиному») «Я». Поняття «людина», «право», «мораль» і т.п. трактувалися Ш. як «примари», відчужені форми індивідуальної свідомості. Заперечуючи всякі норми поведінки, Ш. стверджував, що першоджерела права і моралі — сила і могутність окремої особи. Свавілля індивіда встановлює істинність явищ («Я — критерій істини»). «Людина» повинна шукати не соціальну, а «свою» власну свободу, оскільки, по Ш., за кожною соціальною освітою ховаються егоїстичні інтереси отд.(окремий) облич. Нігілізм і анархізм виявляються загальним підсумком переконань Ш. Его погляди мали в 40—50-х рр. певний успіх серед дрібнобуржуазної інтелігенції і надали вплив на М. А. Бакуніна, Ф. Ніцше і ін. К. Маркс і Ф. Енгельс піддали в «Німецькій ідеології» (див. Соч., 2 видавництва, т. 3, с. 103—452) знищувальній критиці суб'єктивний ідеалізм, дрібнобуржуазний індивідуалізм і анархізм Ш., показали повну неспроможність його критики комунізму.

загрузка...

  Соч.: Geschichte der Reaktion, Abt. 1—2, Ст, 1852; Der Einzige und sein Eigentum, Stuttg., 1972; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Єдиний і його надбання, М., 1906.

  Літ.: Плеханов Р. Ст, Анархізм і соціалізм, Соч., т. 4, М., 1925; Курчинський М. А., Апостол егоїзму. Макс Штірнер і його філософія анархії, П., 1920; Багатурія Р. А., До історії написання, публікації і дослідження «Німецької ідеології» Маркса і Енгельса, в збірці: З історії формування і розвитку марксизму, М., 1959; Ойзерман Т. І., Формування філософії марксизму, М., 1962; Arvon Н., Aux sources de l’existentialisme M. Stirner P., 1954 (літ.); Emge K. A., M. Stirner. Eine geistig nicht bewültigte Tendenz, Mainz, 1964.

  А. А. Мітюшин.