Трипсин , фермент класу гидролаз, що розщеплює пептиди і білки; володіє також естеразной (гідроліз складних ефірів) активністю. Синтезується в підшлунковій залозі у вигляді неактивного попередника (профермента ) трипсиногена. Т. ряду тварин отримані в кристалічному вигляді (вперше в 1932). Молекула бичачого Т. (молекулярна маса близько 24000) складається з 223 амінокислотних залишків, створюючих один поліпептидний ланцюг, і містить 6 дисульфідних зв'язків; його ізоелектрична крапка лежить при ph 10,8, а оптимум каталітичної активності — при ph 7,8—8,0. За допомогою рентгеноструктурного аналізу встановлена третинна структура Т. Относится Т. до групи так званих серінових протєїназ і містить в активному центрі залишки серину і гістидину . Т. легко піддається самопереваріванію (автолізу), що приводить до забруднення препаратів Т. неактивними продуктами (промисловий препарат Т. містить до 50% неактивних домішок). Препарати Т. високої чистоти отримують хроматографічними методами.
Т. здатний перетворювати на активні ферменти все проферменти підшлункової залози (трипсиноген, хімотрипсиноген прокарбоксипептідазу), а також фосфоліпазу і у зв'язку з цим займає ключове положення в системі травних ферментів . Т. відрізняється високою специфічністю і вибірково гідролізує пептидні зв'язки, утворені основними амінокислотами, — лізином і аргініном, що дозволило широко застосовувати Т. при вивченні первинної структури інсуліну, рібонуклеази і ін. білків. Активність Т. пригнічується фосфорорганічними з'єднаннями, деякими металами, а також рядом високомолекулярних білкових речовин — інгібіторів Т., що містяться в тканинах тварин, рослин і мікроорганізмів. Іони Ca 2+ , Mg 2+ , Ba 2+ , Sr 2+ , Mn 2+ підвищують гідролітичну активність Т. Ферменти, аналогічні Т. ссавців виявлені у представників ін. класів хребетних, а також у деяких безхребетних, мікроорганізмів і в деяких вищих рослинах. У людини і ряду ссавців виявлені також так звані аніонні Т., такі, що нагадують Т. по ряду властивостей, але з ізоелектричною крапкою в кислішому середовищі.
Т. володіє протизапальною і протинабряклою дією (при внутрішньовенному і внутрішньом'язовому введенні); здатний вибірково розщеплювати тканини що піддалися некрозу. У медицині Т. застосовують для лікування ран, опіків, тромбозів і ін., часто у поєднанні з ін. ферментами і антибіотиками.
Літ.: Нортроп Д., Кунітц М., Херріотт Р., Кристалічні ферменти, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1950; Мосолов Ст Ст, Протеолітичні ферменти, М., 1971.
