Статистичні угрупування, метод угрупувань, метод обробки і аналізу статистичних даних, при якому сукупність явищ, що вивчається, розчленовується на однорідні по окремих ознаках групи і підгрупи і кожна з них характеризується системою статистичних показників. Конкретне вираження С. р. знаходять в групових і комбінаційних таблицях (див. Таблиці статистичні ).
Метод угрупувань — головний метод статистичного вивчення суспільних явищ; служить передумовою для використання різних статистичних прийомів і методів аналізу, наприклад для використання різних узагальнювальних показників, у тому числі середніх величин .
В дореволюційній російській статистиці, особливо земській статистиці, був накопичений багатющий досвід угрупувань різних об'єктів, досить детально розроблені групові і комбінаційні таблиці. Проте наукове обгрунтування теоретичних питань вживання методів угрупувань отримало лише в працях Ст І. Леніна, який високо оцінював пізнавальну цінність і практичну значущість методу угрупувань. Про комбінаційні таблиці Ленін писав: «Можна сказати без всякого перебільшення, що вони внесли б цілий переворот до науки про економіку землеробства» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 24, с. 281). Принципове важливе значення мають ленінські вказівки про попередній політекономічний аналіз істоти закономірностей і характеристику типів явищ до початку експериментів з угрупуванням матеріалів дослідження.
Окрім аналізу структури сукупності (див. Сукупність статистична ), метод угрупувань застосовується при характеристиці типів явищ і вивченні взаємозв'язків між різними ознаками або чинниками. Прикладами С. р., що виражають структуру сукупності, служить угрупування населення по вікових групах (з річними і, частіше, п'ятирічними інтервалами), угрупування підприємств по їх розмірах (таблиця. 1).
Укрупнюючи групи або встановлюючи нерівномірні інтервали можна з'ясувати якісні відмінності між окремими групами, а потім і визначити техніко-економічних або соціально-економічних типів об'єктів (підприємств, господарств). Так, в С. р. населення за віком, окрім простого хронологічного принципу, застосовують спеціальні групи: жінки у віці 16—54 років і чоловіка у віці 16— 59 років, в цьому випадку статистика має можливість перейти до обчислення народно-господарського показника — трудових ресурсів країни. Відома умовність у визначенні кордонів інтервалів (у різних країнах вони розрізняються між собою) не має принципового значення. Від детального кількісного угрупування підприємств і господарств можна перейти до виділення декількох основних якісних груп — дрібні, середні, великі, а потім до з'ясування ряду загальних економічних проблем, наприклад процесу концентрації виробництва і зростання його ефективності, продуктивності праці. Блискучий приклад глибокого аналізу (проведеного з допомогою С. р.) складного характеру закономірностей і зв'язків між велічиной господарства і його інтенсивністю і продуктивністю є в роботі Леніна «Нові дані про закони розвитку капіталізму в землеробстві» (там же, т. 27, с. 129—227).
Найбільш складне завдання методу угрупувань полягає у виділенні і розгорнутій характеристиці типів (т.з. типологічна С. р.) соціально-економічних явищ, які є вираженням форм певного суспільного процесу, істотних особливостей, загальних для багатьох одиничних явищ. Ленін всесторонньо, комплексно використовував метод угрупувань в своєму аналізі розшарування селянства, показавши процес формування основних класів в дореволюційній Росії, в західно-європейському селі і в сільському господарстві США.
Сов. статистика має великий досвід типологічних С. г.: наприклад, баланс народного господарства СРСР передбачає складну і розгалужену систему С. г.; угрупування класового складу населення (таблиця. 2); угрупування основних виробничих фондів по соціально-економічних видах господарства; угрупування сукупного суспільного продукту і ін.
В буржуазній статистиці угрупування використовуються недостатньо, а у випадках вживання вони переважно будуються на неправильних підставах, не сприяють характеристиці дійсного стану речей в капіталістичних країнах, наприклад угрупування з.-х.(сільськогосподарський) підприємств по розмірах земельної площі прикрашає положення дрібного виробництва в сільському господарстві; угрупування населення по заняттях не розкриває дійсну класову структуру буржуазного суспільства і т.д.
Соціально-економічні особливості соціалістичного суспільства ставлять нові завдання перед С. р. Метод угрупувань застосовується при аналізі виконання народно-господарських планів, з'ясуванні причин відставання окремих підприємств і галузей, виявленні невикористаних резервів (наприклад, С. р. підприємств по мірі виконання планів, мірі рентабельності). С. р. підприємств по мірі автоматизації і механізації, електроозброєності праці і по ін. техніко-економічним ознакам важливі для характеристики впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво.
Таблиця. 1. — Угрупування промислових підприємств СРСР за чисельністю робітників (1973 % до підсумку)
Групи підприємств
Число підприємств
Валова продукція
Середньорічна чисельність промишленно-проїзводствен- ного персоналу
Середньорічна вартість промишленно-проїзвод- ственних основних фондів
Підприємства, що перебувають на самостійному балансі (без електростанцій, електромереж і тепломереж)
100
100
100
100
У тому числі підприємства з середньорічною чисельністю робітників:
до 100
35,0
4,2
3,4
2,9
101—200
19,6
5,9
5,5
4,0
201—500
22,9
14,0
13,9
11,2
501-1000
11,3
14,4
14,9
13,2
1001—3000
8,4
25,9
26,6
25,8
3001—10000
2,5
24,0
24,1
26,5
10001 і більш
0,3
11,6
11,6
16,4
Таблиця. 2. — Класовий склад населення СРСР %
1913
1928
1975
Все населення (включаючи непрацюючих членів сімей)
