Електроозброєність праці, показник, що характеризує забезпеченість праці електричною енергією; складова частина енергоозброєності праці . Підвищення Е. т. — важлива умова науково-технічного прогресу і зростання продуктивності суспільної праці.
Розрізняють Е. т. і електроозброєність робітників. Коефіцієнт Е. т. обчислюється діленням кількості електричної енергії, спожитої на виробництві, на число фактично відпрацьованих людино-годин. Електроозброєність робітників характеризується потужністю електроприводу в квт (див. Енергетичне господарство підприємства ) , що доводиться на 1 робітника; коефіцієнт електроозброєності робітників виражається відношенням потужності електромоторів і електричних апаратів до робітників, зайнятих в найбільш заповнену зміну.
Зіставлення коефіцієнта електроозброєності і коефіцієнта енергоозброєності характеризує рівень електрифікації виробництва. Якщо на кінець року на підприємстві коефіцієнт електроозброєності робітників 2,0 (2 квт потужності електричного приводу на 1 робітника в найбільш заповнену зміну), а коефіцієнт енергоозброєності робітників 2,5, то відношення 2,0: 2,5 = 0,8 буде коефіцієнтом електрифікації праці по потужності; якщо за рік коефіцієнт Е. т. 2,8, а коефіцієнт енергоозброєності праці 3,2, те відношення 2,8: 3,2 = 0,875 буде коефіцієнтом електрифікації виробничого процесу по потужності.
В статистичних публікаціях Е. т. в промисловості обчислюється як відношення кількості електроенергії, спожитої за рік, до среднеспісочному числа робітників, зайнятих на виробництві. У 1976 в порівнянні з 1913 сталося збільшення цього показника в 56 разів. Коефіцієнт Е. т. в промисловості зростає швидше, ніж продуктивність праці промислових робітників. Зіставлення цих показників виражає зміна електроємності продукції. Наприклад, вжиток електроенергії в промисловості СРСР склав в 1940 34,8 млрд. квт · ч, а в 1976 — 692,8 млрд. квт · ч, тобто збільшилося в 19,9 разу. Об'єм промислової продукції за той же час збільшився в 17,7 разу; означає електроємність продукції зросла в 19,9:17,7 = 1,12 разу.
Літ.: Родштейн А. А., Статистика енергетики в промисловості, М., 1956; Бакланів Р. І., Адамов Ст Е., Устінов А. Н., Статистика промисловості, 3 видавництва, М., 1976.
