Енергетичне господарство підприємства, сукупність установок, службовців для перетворення і передачі енергії, і відповідних служб, що забезпечують безперебійне постачання підприємства всіма видами енергії і енергоносіїв (електроенергією, паливом, парою, газом і т. д.) встановлених параметрів і при найменших витратах. Промислові підприємства — основні споживачі енергетичних ресурсів. Їх потреба в енергії і енергоносіях безперервно зростає, причому енергоозброєність праці на підприємствах є одним з головних показників науково-технічного прогресу.
До складу Е. х. п. входять: електричні підстанції; електрична, теплова і газова мережі; киснева і ацетиленова станції; холодильні установки; слабкострумовий цех, що включає автоматичну телефонну станцію; цех, зайнятий ремонтом енергетичних установок, а також паливне господарство. Розмір Е. х. п. характеризується кількістю і потужністю енергетичних установок. До них відносяться парові казани, електрогенератори, двигуни, а також апарати, споживаючі електричну енергію на технологічні процеси (зварку, гарт, плавку і т. п.).
Велике значення має поліпшення використання Е. х. п. Показниками використання двигунів і електричних генераторів за часом (коефіцієнт екстенсивного використання) служить відношення часу фактичної роботи до календарного часу (при цьому для енергетичної установки, що складається з декількох агрегатів, до відпрацьованих відносяться всі годинники, протягом яких працював хоч би один агрегат); використання по потужності (коефіцієнт інтенсивного використання) — відношення середньої фактичної потужності за час роботи до максимально тривалої потужності; використання за об'ємом роботи (коефіцієнт інтегрального використання) — відношення фактично виробленою (або спожитою) енергії до максимально можливою. Останній розраховується також і як твір коефіцієнтів екстенсивного і інтенсивного використання.
Середня річна потужність електростанцій встановлюється шляхом ділення виробленої за рік електричної енергії на календарне число годинника. Зіставлення середньої річної потужності електростанцій зі встановленою потужністю дає коефіцієнт її інтегрального використання.
Потреби промислового підприємства в енергії і паливі розраховуються на основі складання енергобалансу підприємства і паливних балансів.
Техніко-економічною характеристикою теплових електростанцій є кількість палива (у одиницях умовного), витрачена на виробництво 1 квт · ч електричної енергії. На електростанціях загального користування в СРСР питома витрата умовного палива склала в 1970 — 367 г, в 1976 — 337 р.
Найважливіше завдання організації раціонального вжитку енергії на промисловому підприємстві — боротьба за економію палива і енергії. Дороги економії енергії: вдосконалення технології і організації виробництва, інтенсифікація виробничих процесів, встановлення найбільш доцільних режимів робіт і прогресивних норм витрати, організація соціалістичного змагання.
Літ.: Матеріали XXV з'їзду КПРС, М., 1977; Бакланів Р. І., Адамов Ст Е., Устінов А. Н., Статистика промисловості. 3 видавництва, М., 1976.
