Енергетичної системи стійкість, здатність енергетичної системи (ЕС) відновлювати свій вихідний (або практично близьке до нього) стан (режим) після якого-небудь обурення (порушення), що виявляється у відхиленні значень параметрів ЕС від початкових (початкових). Розрізняють статичну і динамічну стійкість — здатність відновлювати вихідний режим відповідно при малих і при сильних його змінах. Е. с. в. — дотикова умова її надійного функціонування (надійності). У сталому режимі енергія, що поступає в систему ззовні, витрачається на навантаження W H і йде на покриття втрат D W . Поява в системі якого-небудь обурення викликає відхилення параметрів (П) режиму. При обуренні в ЕС, що виявляється в зміні лише одного параметра (за умови, що саме цей параметр — що визначає і ця зміна мала), відхилення параметрів можна розглядати на лінійних ділянках характеристик ЕС. Якщо після порушення режиму витрата енергії W H + D W = j(П) буде інтенсивнішим, ніж може відшкодувати зовнішнє джерело Dw r = f (П), то в системі повинен відновитися колишній або близький до йому режим. Така система називається стійкою. Умова збереження стійкості, або критерій стійкості До визначається нерівністю Dw/dП > Dw r /dП, або d ( W r — W ) / dП < 0, де W r — W — т.з. надлишкова енергія. При розгляді певної системи надлишкова енергія повинна визначатися з врахуванням всіх впливаючих процесів, тому критерієм стійкості для конкретних систем можна користуватися лише в окремих випадках з деякими спрощуючими допущеннями. При цьому критерій До визначає лише наявність або відсутність стійкості, але не дає безпосередньої характеристики процесів, що протікають в ЕС. Тому для оцінки Е. с. в. користуються спеціальними методами і прийомами. Див. також Стійкість електричної системи .
