Раціоналізація вантажних перевезень в СРСР, система заходів, направлених на усунення зустрічних, надмірно далеких, повторних перевезень продукції, що викликають непродуктивні народно-господарські витрати. Основні заходи, сприяючі усуненню нераціональних перевезень: наближення промисловості до джерел сировини, палива (енергії) і пунктам вжитку готової продукції при ретельному обліку транспортного чинника; комплексний розвиток народного господарства по економічних районах країни (див. Розміщення продуктивних сил ); правильний розподіл вантажних перевезень між різними видами транспорту з врахуванням економічно доцільних сфер використання кожного з них і їх взаємодії (див. Змішані перевезення ); вдосконалення планерування матеріально-технічного постачання, збуту і перевезень, що виключає нераціональні перевезення; підвищення міри транспортабельності вантажів перед їх пред'явленням до перевезення (пресування бавовни, сіна, соломи, металевої стружки, пакетування вантажів, вантаження в контейнери, на піддони) і ін.
Усунення нераціональних перевезень досягається перш за все на основі оптимального планерування розміщення виробництва і вжитку по районах країни і встановлення раціональних транспортно-економічних зв'язків між ними. Таке оптимальне планерування вимагає вирішення багатоваріантних завдань і наявності повної вихідної інформації про розміщення ресурсів і вжиток окремих видів продукції, про витрати на перевезення і зберігання по різних варіантах постачання народного господарства даною продукцією.
В сучасних умовах вибір наївигоднейших варіантів прикріплення споживачів до постачальників продукції, як правило, визначається шляхом вживання математичних методів і ЕОМ(електронна обчислювальна машина). При побудові оптимальних планів постачання, збуту і перевезень для цілей поточного планерування (при вже заданих розмірах і розміщенні виробництва і вжитку по районах і пунктах) вирішується т.з. транспортне завдання відкритого типа. Критерієм оптимальності планів в цьому випадку служить досягнення мінімальних витрат на перевезення. Оптимальні плани перевезень затверджуються у вигляді т.з. загальномережевих схем нормальних вантажопотоків по кожному масовому вантажу окремо. Ці схеми обов'язкові для вантажовідправників і транспортних організацій. Багатолітній досвід показав, що розробка і вживання нормальних (оптимальних) схем вантажних потоків дозволяють понизити народно-господарські витрати на перевезення в середньому на 4—6%, а по вантажах децентралізованного виробництва і вжитку (наприклад, цеглина, мінеральні, будівельні матеріали, залізобетонні вироби) — до 20% і більш.
При перспективному планеруванні, коли одночасно вирішується завдання Р. р. п. і розміщення виробництва, за критерій оптимальності береться досягнення мінімальної величини сукупних витрат народного господарства на виробництво і перевезення тієї або іншої продукції.
