Правосуддя, форма державної діяльності, яка полягає в розгляді і дозволі судом віднесених до його компетенції справ, — про кримінальні злочини, про цивільні спори і ін. Основними елементами здійснення П. є: встановлення факту, події, з приводу якої ведеться судочинство (злочин, майнові стосунки і ін.), застосування до цього факту відповідної правової норми, виведення суду на основі даної правової норми по даному випадку (визнання підсудного винним і застосування до нього міри кримінального покарання або виправдання його, задоволення позову або відмова в нім). Здійснення П. судом виробляється у встановленому законом процесуальному порядку (див. Кримінальний процес, Цивільний процес ) .
П. завжди має класовий, політичний характер, воно направлене на збереження і зміцнення існуючих соціальних порядків, на захист інтересів панівних класів. Ст І. Ленін, характеризуючи буржуазний суд, писав, що цей суд «... змальовував собою захист порядку, а насправді був сліпим, тонким знаряддям нещадного придушення експлуатованих, що відстоює інтереси грошового мішка» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 35, с. 270).
Діяльність буржуазного суду, що захищає інтереси експлуататорських класів, протіворечит народному представленню о П. як про вираження справедливості, а його практика переконує трудящих в класовій упередженості цього суду.
Соціалістичне П. засноване на принципах соціалістичного демократизму і соціалістичної законності. Радянське соціалістичне П. покликане охороняти від всяких посягань державний і суспільний устрій СРСР, права і законні інтереси радянських громадян, права і інтереси державних установ і громадських організацій, що охороняються законом. Завдання П. — забезпечення точного і неухильного виконання законів всіма установами, організаціями, посадовими особами і громадянами СРСР (див. також Законність ) . П. в СРСР здійснюється лише судом, тобто жодному іншому державному органу або громадській організації право здійснення П. не належить. Відповідно ніхто не може бути визнаний винним в скоєнні злочину інакше як за вироком суду, лише вироком суду засуджений може бути підданий кримінальному покаранню. Основні принципи радянського П.: виборність і звітність суддів і народних засідателів, право їх дострокового відгуку, гласність розгляду судових справ, участь в судах суспільних обвинувачів і захисників і ін. Найважливішим принципом соціалістичного П. є незалежність суддів і їх підпорядкування лише закону. П. здійснюється на початках рівності громадян перед законом і судом, незалежно від їх соціального, майнового і службового положення, національної і расової приналежності і віросповідання. Див. також Виборність суддів, Гласність судочинства, Безпосередність, безперервність і усність судового розгляду, Суд .
Літ.: Демократичні основи радянського соціалістичного правосуддя, М., 1965.
