Правотворчість, діяльність держави по керівництву суспільством, здійснювана у формі видання нормативних актів, що виражають державну волю правлячого класу у вигляді загальнообов'язкових правил — правових норм. П. охоплює встановлення нових, а також зміну і відміну правових норм, що діють. Попередні стадії П. — виявлення потреб в правовому регулюванні, аналіз економічних, соціологічних і інших даних, узагальнення практики вживання чинного законодавства, визначення цілей і вибір методу правового регулювання, вироблення проекту нормативного акту, його узгодження із зацікавленими органами. Головні стадії П. — проходження проекту нормативного акту в правотворчому органі і додання йому юридичної сили права, що діє.
В СРСР П. — виняткова прерогатива держави. Круг правотворчих органів, їх компетенція, види актів, що видаються ними (закони, укази, постанови і т.д.), передбачені Конституцією СРСР. Про порядок прийняття підготовленого проекту нормативного акту див.(дивися) в ст. Законодавчий процес .
