Облік земель, збір, систематизація, зберігання і оновлення відомостей про наявність, стан і використання земельного фонду.
В СРСР – один з видів народно-хозяйстенного обліку; служить для організації планового і раціонального використання земель, а також для охорони виняткової власності держави на землю і встановлених прав землекористування .
Завдання, функції і методи В. з. визначалися конкретними вимогами соціалістичного будівництва на різних його етапах. У перший період після Жовтневої соціалістичної революції 1917 він забезпечував зрівняльний розподіл земель між селянами трудящих, сприяв успішному проведенню землеустрої і розробці земельного кодексу, у відновить, період (1921–25) мав велике значення для зміцнення стійкості землекористування, надалі дані В. з. грали важливу роль в організації і планеруванні соціалістичного сільського господарства, здійсненні контролю за раціональним внутрішньогосподарським розподілом земельних угідь. Повсюдне впровадження інтенсивних систем землеробства поставило завдання всестороннього вивчення земельних ресурсів і їх економічної оцінки; особливе значення придбали якісні показники В. з. (дані бонітіровки грунту і т.п.), які поряд з ін. обліковою інформацією входять в земельний кадастр .
З 1955 в СРСР діє єдина загальносоюзна система В. з. і реєстрації землекористування. В. з. ведеться по їх основних категоріях (див. Земельний фонд СРСР ) , землекористувачах і угіддях; розділяється на 2 стадії: первинний (основний) і поточний (подальший). Первинний облік полягає в державній реєстрації землекористувань, поточний – в щорічному уточненні цих даних і внесенні в них відповідних виправлень. Система В. з. включає також складання щорічних земельних звітів по районах, містах, областях (краям), республікам і щорічних земельних балансів СРСР (див. Баланс земель ) .
Основні земляно-облікові документи: у районі (місті) – Державна земельна книга; у з.-х.(сільськогосподарський) підприємствах – Земельна шнурова книга. Безстрокове користування землею колгоспами радгоспами і ін. землекористувачами упевняється Державним актом на право користування землею, форма якого затверджена Радою Міністрів СРСР (березень 1975). Керівництво В. з. і контроль за правильним використанням земельних угідь здійснює міністерство сільського господарства СРСР.
В. з. у зарубіжних соціалістичних країнах використовується для планерування і управління економікою, охорони і раціонального використання земельних фондів. Закони низки європейських соціалістичних країн встановлюють правила ведення документації земельного обліку, яка включає кадастрові карти (земельних ділянок, порівняльної оцінки землі) і кадастрові книги (реєстри земельних ділянок, картотеки недвіжімостей, книги результатів порівняльної оцінки землі і т.д.).
В капіталістичних країнах В. з. служить основним засобом зміцнення і охорони земельних порядків, що діють, особливо приватній власності на землю. Земляно-облікові дані використовуються перш за все для задоволення фінансових інтересів панівного класу і перенесення на селянство основного тягаря земельного податку. Із зростанням інтенсивності сільського господарства в розвинених капіталістичних країнах земляно-кадастрові і земляно-реєстраційні заходи стали проводитися в цілях раціональної організації з.-х.(сільськогосподарський) виробництва і здобуття більшого об'єму продукції з одиниці площі.
В. з. як наукова дисципліна вивчає кількісні і якісні зміни в розподілі і використанні земель, закономірності цих змін, вплив на них природних і технічних чинників; дає науково обгрунтовану характеристику стану і використання земель; розробляє категорії, показники і методи В. з., необхідні для наукових досліджень і практичної діяльності.
Літ.: Земельне право, М., 1969; Коментар до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік, М., 1974.
