Облік основних засобів, облік наявності і руху основних засобів, їх зносу і ремонту. Найважливішими завданнями В. о. с. в СРСР є правильне документальне оформлення руху основних засобів, контроль за збереженням об'єктів, своєчасне нарахування амортизації і зносу, що сприяє більш ефективному їх використанню. Основні засоби відбиваються в поточному обліку і активі балансу за первинною вартістю, тобто за вартістю їх споруди або придбання. Розрізняють також і відновну вартість основних засобів, яка є вартістю їх воспроїзва в сучасних умовах. Відновна вартість визначається в результаті періодичних переоцінок основних засобів в цілому по народного господарству. Остання з них була в госпрозрахункових організаціях за станом на 1 січня 1972 і в бюджетних організаціях за станом на 1 січня 1973. Результати переоцінки враховуються, як правило, на рахунку Статутного фонду. Облік наявності і руху основних засобів ведеться на рахунку Основних засобів, а зносу – на регулюючому пасивному рахунку Зносу основних засобів. Одиницею обліку основних засобів є окремий об'єкт. Аналітичний В. о. с. ведеться підприємствами і господарськими організаціями по інвентарних об'єктах згрупованим відповідно до типової класифікації основних фондів ЦСУ СРСР.
Під час вступу (капітальні вкладення, безвідплатне здобуття) по актах приймання – передачі об'єкту дається інвентарний номер і відкривається інвентарна карта. Ця операція записується по дебету рахунку Основних засобів і кредиту рахунку Статутного фонду. При вибутті робиться зворотний запис.
В процесі експлуатації основного засобу зношуються, тому для їх відтворення і підтримки в робочому стані створюється фінансове джерело – амортизаційний фонд. На суми амортизації (за щомісячним розрахунком), що включаються в собівартість по нормах, дебетуються рахунки витрат виробництва і кредитується рахунок Амортизаційного фонду окремо на повне відновлення (реновацію) і на капітальний ремонт. Одночасно зменшується залишкова вартість основних засобів. Знос відбивається в сумі амортизації на повне відновлення – дебет рахунку Статутного фонду і кредит рахунку Зносу основних засобів. Перерахування амортизації на реновацію в Будбанк, за вирахуванням відрахувань до фонду розвитку виробництва, виробляється з розрахункового рахунку (у зменшення амортизаційного фонду). Друга частина амортизації, призначена на капітальний ремонт, залишається у розпорядженні підприємства (на розрахунковому або особливому рахунку в Держбанку). Витрати по капітальному ремонту при підрядному способі відносяться в дебет рахунку Капітального ремонту і кредит рахунку Розрахунків з постачальниками і підрядчиками, а при господарському способі – спочатку в дебет рахунку Допоміжного виробництва, потім в дебет рахунку Капітального ремонту, на якому і виявляється фактичною собівартість ремонту. Вона списується на зменшення амортизаційного фонду. Витрати по поточному ремонту враховуються на рахівницях витрат виробництва (безпосередньо або шляхом резервування витрат по кредиту рахунку Резерви майбутніх витрат).
Ліквідація основних засобів відбивається по акту на рахунку Статутного фонду (на дебеті – первинна вартість об'єкту і витрати по ліквідації, на кредиті – нарахований знос і вартість матеріалів, що залишилися). Збитки від ліквідації основних засобів, як правило, відносяться на результати господарської діяльності.
