Облік чисельності тварин, визначення кількості особин, що населяють яку-небудь територію (акваторію). Облік може бути абсолютним (підрахунок всіх особин на даній території) або, що більш здійсненно і частіше застосовується, відносним (враховується лише якась частина особин, а загальне їх число залишається невідомим). Зіставляючи результати абсолютних і відносних учетов на схожих дослідних площах (або об'ємах), отримують перелічувальні коефіцієнти. Вживання цих коефіцієнтів дозволяє у ряді випадків за даними відносних учетов скласти уявлення про абсолютну чисельність тварин. Методики обліку тваринних різних груп різні: чисельність дрібних планктонних і грунтових тварин встановлюють в узятих спеціальними приладами певних об'ємах води або грунту; чисельність комах, що літають, риб, дрібних гризунів – по числу особин, спійманих на одиницю знарядь лову в певний час; чисельність птиць, плазунів і ссавців – по числу зустрінутих особин, кількості гнізд і нір на певній площі; багатьох ссавців взимку – по числу пересічених слідів і т.п. В. ч. же. дозволяє встановити прихильність тварин до певних місцепроживань, виявити ритміку їх активності, характер і чинники, що визначають сезонну і річну динаміку чисельності тварин, з'ясувати ін. особливості їх екології. На основі В. ч. же. організовується боротьба з шкідливими тваринами, встановлюються норми вилучення промислових тварин, визначаються біомаса окремих видів і загальна продуктивність біоценозов .
Літ.: Організація і методи обліку птиць і шкідливих гризунів. [Сб. ст.], М., 1963: Ресурси фауни промислових звірів в СРСР і їх облік. [Сб. ст.], М., 1963; Макфедьен Е., Екологія тварин. Цілі і методи, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1965; Програма і методика біогеоценологичеських досліджень, М., 1966; Методи обліку мисливських тварин в лісовій зоні, «Тр. Окського гос.(державний) заповідника», 1973, ст 9; Методика вивчення біогеоценозов внутрішніх водоймищ, М., 1975.
