Бонітіровка грунту (йому. bonitieren — оцінювати родючість грунту, від латів.(латинський) bonitas — доброякісність), порівняльна оцінка грунтів по їх найважливіших агрономічних властивостях. Окрім якісних показників, що визначають родючість грунтів, враховують і інші умови, що мають велике значення в сільському господарстві: рельєф, зволоження, мікроклімат і т.п. Би. п. виражають в узагальнених відносних показниках — балах. Зазвичай основою для Би. п. служать матеріали грунтових обстежень, в яких відбиті: механічний склад грунту, вміст в ній гумусу і елементів живлення рослин, кислотність (ph), найважливіші фізичні властивості і т.д.
Би. п. необхідна для економічної оцінки земель, ведення земельного кадастру, меліорації, вдосконалення систем землеробства і т.д. У СРСР проводяться експериментальні дослідження по Б. п. і розробляється загальносоюзна методика оцінки земель. У капіталістичних країнах Би. п. проводять головним чином з метою диференціації земельних податків.
Літ.: Благовідов Н. Л., Якісна оцінка земель і їх раціональне використання, Л., 1962; Бонітіровка грунтів, М., 1965; Тюменцев Н. Ф., Як оцінити якість грунтів, Новосиб., 1966: Гаврілюк Ф. Я., Бонітіровка грунтів, М., 1970.
