Боніфасио (Bonifacio) Андрес (29.11.1863, Маніла, — 10.5.1897, гора Тала, провінція Кавіте, острів Лусон), керівник національно-визвольного руху на Філіппінах. Вихідець з міської бідноти. На погляди Б. великий вплив зробили патріотичні твори Х. Рісаля і книги по історії Великої французької революції. У 1892 Би. вступив в «Філіппінську лігу», що проповідувала мирний рух за соціальні реформи. У тому ж році заснував Катіпунан — таємний революційний союз, що виражав інтереси широких верств населення, раніше всього селянства. Склав один з програмних документів цього союзу — «Десять заповідей синів народу». У серпні 1896 по заклику і під керівництвом Би. почалося озброєне повстання проти іспанського панування (див. Філіппінська національно-визвольна революція 1896—98 ). Буржуазно-поміщицькі круги, що прилучилися до повстання, на чолі з Е. Агинальдо, прагнучи захопити владу, організували помилкове звинувачення Б. у змові. Б. був засуджений до розстрілу. Опасаючись відповідальності перед народом за страту популярного вождя, Агинальдо оголосив про заміну страті вигнанням, але потім змінив своє рішення, і Б. був таємно розстріляний.
Літ.: Губер А. А., Філіппінська республіка 1898 р. і американський імперіалізм, 2 видавництва, М., 1961; Agoncillo Т. А., The revolt of the masses. The story of Bonifacio and the Katipunan, Quezon city, 1956.
