Нірвана (санськр., буквально — згасання, загасання), центральне поняття релігійної філософії буддизму (а також джайнізму ), що означає вищий стан, кінцеву мету духовних прагнень людини. У буддійських текстах Н. характеризується як щось незбагненне, невимовне, протилежне тому, що може бути на «цьому світі і світі іншому», представляючи по суті стан внутрішньої повноти і абсолютної відчуженості від зовнішнього буття. Психологічно стан Н. негативно описується як відсутність пристрасті, жадання життя взагалі, а позитивно — як стан досконалості, задоволеності і самодостатності. Занурена в себе, що виключає необхідність звернення до зовнішнього, в стані Н. характеризується якоюсь непіддатливою розчленовуванню «діяльністю» інтелекту, відчуття і волі, яку можна визначити як стан споглядальної зосередженості. Буддійський ідеал — відсутність думок про щастя і нещастя, добра і зла, видима байдужість до основних людських устремлінь — можна позначити навіть як відсутність якої-небудь певної мети взагалі. Єдине вичленімоє відчуття в стані Н. — це відчуття незв'язаності, незалежності, свободи. Проте це не свобода, що «здолала» світ, а свобода, що «зняла» світ, оскільки світ не протистоїть в буддизмі людській особі і, отже, не вимагає подолання.
Хоча досягнення Н. передбачає відмову від ідеї щастя взагалі, буддійські тексти описують Н. не лише як стан спокою, але і як стан блаженства. У 20 ст Н. перестала ототожнюватися із станом абсолютного ніщо (Р. Чайлдерс, Великобританія, Ф. І. Щербатськой, СРСР і ін.). Проте навряд чи виправдано і ототожнення Н. із станом надбуття, що почалося в цьому житті і продовжується після смерті (у роботах Т. В. Ріс-Дейвідса, Великобританія, Х. Глазенаппа, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), і ін.). Стан повної задоволеності в принципі знімає питання про тривалість задоволення і, отже, про майбутнє життя. Враховуючи це і одночасна буддійська невизнання смерті як знищення, можна вважати, що Н. не має відношення до категорії часу взагалі.
В ході розвитку буддизму поряд з етіко-психологічнім поняттям Н. виникають уявлення про неї як про абсолютну реальність, робляться спроби онтологизациі психологічного стану [концепція сарвастівадінов в хинаяне ; учення мадхьяміки в махаяне, прирівнююче Н. шуньяте (порожнечі), і ін.]. У джайнізмі Н. означає досконалий стан душі, звільненої від оков матерії, від безконечної гри народжень і смертей.
Концепція Н. знаходиться в руслі містичних ідей про досягнення досконалого стану душі або психіки, побудови «царства не від миру сього усередині нас». Особливістю буддійською і частково джайнськой ідеї Н., що відрізняє її не лише від ідей християнською містики, маніхейства, суфізму, але і від концепцій індуїстів «звільнення», є (не дивлячись на певну схожість з цими концепціями в махаяне) те, що покладає надії лише на власні сили і абсолютна незв'язаність досягнення Н. з ідеєю трансцендентного (бога, добра), затвердження постулату божественності людини. Абсолютна відчуженість від всього зовнішнього, безперечна егоцентрична настроєність приводять багато послідовників Н. до усунення від участі в житті суспільства.
Літ.: Vallée Poussin L. de la, Nirvāna, P., 1925; Stcherbatsky Th., The conception of Buddhist nirvana, Leningrad, 1927; Frauwallner Е., Die Philosophie des Buddhismus, 3 Aufl., B., 1969; Conze Е., Buddhist thought in India, L., [1962]; Welbon G. R., The Buddhist Nirvana and its Western interpreters, Chi.—L., 1968; Johansson R., The psychology of Nirvāna, N. Y., 1970. Див. також літ.(літературний) при ст. Буддизм .
