Хинаяна
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Хинаяна

Хинаяна [санськр., буквально — мала колісниця або мала (вузький) дорога], поряд з махаяной один з двох основних напрямів буддизму . Виникла на початку н.е.(наша ера) незабаром після появи буддизму, поняття Х. введено прибічниками махаяни на початку 1-го тисячоліття н.е.(наша ера) Х. включає ряд шкіл: тхераваду сарвастіваду (вайбхашику), саутрантіку і ін., хоча в даний час прибічники Х. схильні ототожнювати її з ученням тхеравади («школи старих»). В ході свого розвитку і поширення Х. затвердилася в південних країнах (Цейлон, Лаос, Таїланд і ін.), отримавши назву південного буддизму. Основні тексти: «Тіпітака» (див. «Тріпітака» ), «Абхидхар-макоша» Васубандху і ін.

  Характерна для всього буддизму проповідь особистого вдосконалення для досягнення «звільнення» ( нірвана ) прийняла в Х. форму проголошення етичного і інтелектуального розвитку особи, абсолютно не залежного від яких-небудь зовнішніх по відношенню до людини сил (і перш за все божественних). При цьому для Х. характерні відносно строгі і одночасно негативні етичні принципи. Ідеалом Х. є архат особа, неухильно прагнуча перш за все до особистого вдосконалення і що практично мало піклується про вдосконалення інших. У філософському плані це пов'язано з невизнаннею душі і бога як самостійної суті і твердженням як єдиний що існує окремих психофізично елементів — дхарм, певних одиниць життєдіяльності особи в нерозривному зв'язку з навколишнім світом. Дхарми сполучають в собі суб'єктивне і об'єктивне, матеріальне і духовне і знаходяться в безперервному русі.

  Будда в Х. — історична особа, що відрізняється від інших незрівнянно великою досконалістю, але що не володіє жодною божественною владою. Він виступає як вищий ідеал людської істоти, зразок для інших, бо потенційно будь-яка людина може стати буддой.

  Культ і ритуал в Х. хоча і замінені в принципі життям в чернечій общині (сангхе), проте зберігають певне значення, оскільки практично в країнах південного буддизму розвинувся своєрідний політеїзм.

  Літ.: Радхакрішнан С., Індійська філософія, пер.(переведення) з англ.(англійський), т. 1, М., 1956; La Vallée Poussin L. de, Bouddhisme, P., 1909; Bareau A., Les sectes bouddhiques du petit Véhicule, Saigon, 1955; Lamotte E., Histoire du bouddhisme indien, Louvain, 1958. Див. також літ.(літературний) при ст. Буддизм .

  Ст П. Лучина.