Лізосоми (від греч.(грецький) lýsis — розпад, розкладання і soma — тіло), структури в клітках тварин і растітеьних організмів, що містять ферменти (близько 40), здатні розщеплювати (лізіровать) білки, нуклеїнові кислоти, полісахариди, ліпіди (звідси назва). Відкриті в 1955 бельгійським біохіміком До.Де Дювом . Розміри 0,25—0,5 мкм. Основні особливості Л. — наявність в них ферментів групи кислих гидролаз і одношарової ліпопротєїдной мембрани, що оберігає з'єднання, що знаходяться в клітці, від руйнівної дії лізосомних ферментів. Розрізняють 2 основних вигляду Л.: первинні, службовці вмістищем ферментів, але що не беруть участь в процесі внутріклітинного переварювання, і вторинні, пов'язані з літичними процесами; утворюються при злитті первинних Л. з вакуолямі, що містять призначений для переварювання матеріал (до них відносять і цитолісоми, в яких відбувається переварювання компонентів власної клітки — аутофагія). Вважають, що мембрани Л. утворюються з ендоплазматичній мережі, з Гольджі комплексу або виникають заново. Синтез ферментів Л. відбувається, ймовірно, в системі т.з. внутріклітинного конвеєра: рибосома — ендоплазматична мережа — комплекс Гольджі. Л. виконують в клітці травну, захисну, видільну і ін. функції. Участь Л. у внутріклітинному травленні особливо виражено в клітках, здатних до піноцитозу і фагоцитозу . Л. грають роль в ряду фізіологічних процесів, що вимагають лізису клітинних структур (наприклад, в зворотному розвитку матки після пологів, в захисті клітки від бактерій, чужорідних тіл, хімічних речовин, в запальних і імунологічних реакціях, в процесах дистрофія, некрозу ) . З дією лізосомних чинників зв'язують розвиток системного червоного вовчаку, ревматизму ревматоїдного артриту, ряду захворювань печінки, нирок, злоякісних новоутворень і ін.
Літ.: Значення лізосом у фізіологічних і патологічних процесах, М., 1968; Аллісон Е., Лізосоми і хвороби, в збірці: Молекули і клітки, пер.(переведення) з англ.(англійський), ст 4, М., 1969, с. 196—213; Алов І. А., Брауде А. І., Аспіз М. Е., Лізосоми, в їх кн.: Основи функціональної морфології клітки, 2 видавництва, М., 1969, с. 133—42; Аспіз М. Е., Старосвітська М. А., Лізосоми, в кн.: Підсумки науки. Серія «Біологія». Цитологія. Загальна генетика. Генетика людини, 1970, М., 1971, с. 71—101.
