Відповідності виробничих стосунків характеру і рівню розвитку продуктивних сил закон
Відповідності виробничих стосунків характеру і рівню розвитку продуктивних сил закон, загальний економічний закон розвитку суспільства, що діє в різних формаціях суспільно-економічних . Виражає взаємодію продуктивних сил — основи розвитку виробництва і виробничих стосунків — їх суспільної форми. Показує залежність виробничих стосунків від рівня і характеру розвитку продуктивних сил і зворотну залежність. Цей закон вперше був відкритий і обгрунтований До. Марксом. У книзі «До критики політичної економії» він писав, що в «... суспільному виробництві свого життя люди вступають у визначених, необхідних, від їх волі не залежні стосунки — виробничі стосунки, які відповідають певному рівню розвитку їх матеріальних продуктивних сил» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 13, с. 6).
В єдності продуктивних сил і виробничих стосунків визначальна роль належить продуктивним силам. Рівень їх розвитку безпосередньо обумовлює спосіб виробництва матеріальних благ. Так, первіснообщинний спосіб виробництва грунтувався на відносно нерозвинених засобах виробництва, які не дозволяли окремому працівникові працювати самостійно. Для виробництва необхідних життєвих благ члени первісної общини повинні були працювати спільно. Колективне ведення господарства і незначні розміри виробленого продукту викликали зрівняльний розподіл життєвих засобів серед всіх членів общини. Вдосконалення знарядь праці привело до відособлення людей в трудовій діяльності, появі приватної власності на засоби виробництва, до розділення суспільства на класи. Нові знаряддя праці дозволяли окремому працівникові виробити більше життєвих засобів, чим це було необхідно для забезпечення його життєдіяльності. Виник додатковий продукт, складалися виробничі стосунки рабовласницького або феодального способу виробництва.
Характерною межею антагоністичних формацій в період їх розкладання є випередження продуктивними силами виробничих стосунків; пануюча форма привласнення починає гальмувати розвиток продуктивних сил. Так, при капіталізмі виступає антагоністичне, тобто неусувне в процесі еволюції даної сукупності виробничих стосунків, протиріччя між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення. В період становлення цього способу виробництва воно було приховане, приватна форма привласнення результатів експлуатації найманих робітників стимулювала розвиток продуктивних сил. Капіталісти були зацікавлені в створенні і вдосконаленні машин і технології виробництва, т.к. рост продуктивності праці забезпечував збільшення маси додаткової вартості. Але машинне виробництво, з'явившись засобом збільшення маси додаткової вартості, стало і матеріальною основою періодичних криз надвиробництва (див. Економічні кризи ). Перша криза показала, що подальший розвиток продуктивних сил в рамках сукупності капіталістичних виробничих стосунків можливо лише за допомогою знищення частини виробленого продукту. Суспільні продуктивні сили, т. о., вступають в протиріччя з приватною формою привласнення. Капіталістична форма привласнення, що породжує анархію суспільного виробництва, накопичення багатства на одному полюсі і убогості на іншому, перестає відповідати рівню і характеру розвитку продуктивних сил. Для їх всестороннього розвитку потрібна не модифікація окремих елементів сукупності капіталістичних виробничих стосунків, а її ліквідація. Особливо яскрава невідповідність між продуктивними силами і капіталістичними виробничими стосунками виявляється в умовах імперіалізму. «Епоха капіталістичного імперіалізму, — підкреслювало Ст І. Ленін, — є епохою доспілого і перезрілого капіталізму, що стоїть напередодні свого краху, назрілого настільки, щоб поступитися місцем соціалізму» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27, с. 116). Назріле протиріччя вирішується в результаті соціалістичної революції. Пролетаріат, що прийшов до політичної влади, в союзі з селянством ліквідовує приватну власність капіталістів і встановлює суспільну власність на засоби виробництва, створюючи для управління суспільним виробництвом відповідні органи. У цих умовах об'єктивно формується сукупність соціалістичних виробничих стосунків, серед яких основним є планомірне з'єднання асоційованих виробників з обобществленнимі засобами виробництва. Нові стосунки власності на засоби виробництва відповідають суспільному характеру продуктивних сил.
В соціалістичних країнах закон відповідності враховується комуністичними і робочими партіями в процесі будівництва нового суспільства, у визначенні перспектив його розвитку. Так, в СРСР переведення підприємств промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, торгівлі, сільського господарства на нові умови планерування і економічного стимулювання був обумовлений збільшеними масштабами суспільного виробництва, необхідністю розвитку ініціативи колективів підприємств для вдосконалення процесу виробництва і підвищення його ефективності. Зміна форм управління суспільним виробництвом стало основою для приведення у відповідність продуктивних сил і виробничих стосунків.
Панування суспільної власності на засоби виробництва виключає переростання невідповідності окремих елементів соціалістичних виробничих стосунків рівню і характеру продуктивних сил в антагоністичний конфлікт і передбачає всестороннє використання дії цього закону в процесі переходу від соціалізму до комунізму.
Літ.: Маркс До., До критики політичної економії, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 13, с. 6—7; Маркс До. і Енгельс Ф., Маніфест Комуністичної партії, там же, т. 4, с.. 429; Ленін Ст І., Імперіалізм, як вища стадія капіталізму, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27, с. 385—406; його ж, Опортунізм і крах II Інтернаціоналу, там же, т. 26, с. 116; Програма Комуністичної партії Радянського Союзу М., 1974, с. 21; Про поліпшення управління промисловістю, вдосконалення планерування і посилення економічного стимулювання промислового виробництва. Постанова пленуму ЦК КПРС 27—29 вересня 1965 р., в кн.: КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, т. 8, М., 1972.
