«До критики політичної економії» «твір До. Маркса, яке разом з 1-м-кодом т. «Капіталу» (1867) ознаменувало революційний переворот в політичній економії. Опубліковано в 1859. Написанню цієї роботи передували економічні дослідження Маркса в 1850—1858. Серед економічних рукописів 1857—1859 є фрагменти первинного тексту першого випуску «До до. п. е.», а також нарис плану 3-ої глави, що намічалася (див. К. Маркс і Ф. Енгельс, Соч., 2 видавництва, т. 46, ч. 2, с. 407—96, 513—21).
В 2-м-коді виданні Соч. К. Маркса і Ф. Енгельса робота «До до. п. е.» увійшла до 13-го т.
В передмові до «До до. п. е.» Маркс дав класичну характеристику матеріалістичного розуміння історії. Він вказував, що в суспільному виробництві люди вступають у визначених, не залежних від їх волі, виробничих стосунки, які відповідають певному рівню розвитку продуктивних сил. «Сукупність цих виробничих стосунків складає економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому підноситься юридична і політична надбудова і якому відповідають певні форми суспільної свідомості... Не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість. На відомому рівні свого розвитку матеріальні продуктивні сили суспільства приходять в протиріччя з існуючими виробничими стосунками, або — що є лише юридичним вираженням останніх — із стосунками власності, усередині яких вони до цих пір розвивалися. З форм розвитку продуктивних сил ці стосунки перетворюються на їх окови. Тоді настає епоха соціальної революції» (там же, т. 13, с. 6—7). Буржуазні виробничі стосунки є останньою антагоністичною формою суспільного процесу виробництва. Але що в той же час розвиваються в надрах буржуазного суспільства продуктивні сили створюють матеріальні умови для дозволу цього антагонізму. «Тому буржуазною суспільною формацією завершується передісторія людського суспільства» (там же, с. 8). Маючи на увазі перш за все капіталізм, Маркс писав, що «жодна суспільна формація не гине раніше, ніж розвинуться всі продуктивні сили, для яких вона дає досить простору...» (там же, с. 7).
В рецензії на роботу «До до. п. е.» Ф. Енгельс відзначав, що з матеріалістичного розуміння історії витікають «... вкрай революційні виводи не лише для теорії, але і для практики...» (там же, с. 491). У цій роботі Маркса вже були закладені основи аналізу капіталістичного способу виробництва. Дослідження товарної клітинки капіталізму і її подальшого розвитку у вигляді грошей Маркс розглядав як передумову для аналізу капіталу і додаткової вартості, всієї сукупності виробничих стосунків капіталізму.
Аналіз двох сторін товару — споживній вартості і вартості — зажадав розгляду подвійного характеру праці, що створює товар. Маркс показав, що одна з характерних особливостей праці в умовах приватної власності полягає в тому, що суспільні стосунки між людьми представляються як стосунки речей. Вартість виступає як відношення між товаровласниками, прикрите речовою оболонкою.
В передмові до 1-го т. «Капіталу» Маркс відзначав, що вміст роботи «До до. п. е.» резюмований ним в 1-м-коді відділі «Капіталу», причому «багато пунктів, які там були ледве намічені, отримали тут подальший розвиток..., і навпаки, положення, докладно розроблені там, лише коротко намічені тут» (там же, т. 23, с. 5). Так, в роботі «До до. п. е.» Маркс ще не просліджує розвиток форм вартості — від простій до грошової. Як вартість, так і мінова вартість виражаються ним зазвичай одним і тим же терміном «мінова вартість». Тут відсутній також аналіз двох полюсів вираження вартості — відносної форми вартості і еквівалентною. Навпаки, що міститься в роботі «До до. п. е.» матеріал по теорії грошей обширніший, ніж відповідні розділи 1-го т. «Капіталу». Маркс показав в цій роботі, що гроші з необхідністю породжуються самим зверненням. В ролі грошей починає функціонувати особливий товар, природні властивості якого дозволяють саме йому служити адекватним буттям вартості, виступати в процесі обміну між приватними товаровиробниками як втілення суспільної праці. Золото і срібло виступають у вигляді грошей і мають вартість не тому, що вони виконують певну суспільну функцію, а тому, що вони є продуктами праці. Гроші є найбільш розвиненим вираженням вартості, результатом розвитку закладеного в товарі протиріччя між конкретною і абстрактною працею, між споживною вартістю і вартістю. У цій формі приватна праця виступає як праця суспільна.
Проаналізувавши різні функції грошей (міра вартості, засіб звернення, засіб утворення скарбів, засіб платежу, світові гроші), Маркс показав, що всі ці функції розвиваються разом з розвитком капіталістичного способу виробництва. Так, функція грошей як платіжного засобу з розвитком буржуазного виробництва розширюється за рахунок їх функції як купівельного засобу (засоби звернення), а з ломкою кордонів внутрішнього звернення, з утворенням світового ринку гроша всі більшою мірою грають роль світових грошей, загального засобу обміну. Маркс сформулював закон, що визначає кількість грошей, необхідних для нормального звернення, встановлює залежність маси грошей, що звертаються, від цін товарів, від швидкості їх звернення і від суми платежів, що взаємно погашаються.
В цій роботі Маркс завершив критичний аналіз дрібнобуржуазною утопічною теорій «робочих грошей», Дж, що розроблялися.Гріємо, Дж. Ф. Голимо і ін. англійськими соціалістами, а також П. Же. Прудоном і його послідовниками. Маркс показав, що вже у формі грошей міститься абстрактна можливість кризи. Щоб ця можливість перетворилася на дійсність, необхідний перехід від простого товарного виробництва до капіталістичного. З цим переходом протиріччя між приватною і суспільною працею, поміщене в товарі, переростає в розвиненішу форму — в протиріччя між суспільним характером виробництва і частнокапіталістічеським способом привласнення. Лише в умовах капіталістичного способу виробництва абстрактна можливість криз переходить в дійсність. Економічна теорія Маркса, вперше в зрілій її формі опублікована в роботі «До до. п. е.», ідейно озброювала і об'єднувала робочий клас в його боротьбі проти буржуазії і основ капіталістичних буд.
Літ .: Леонтьев Л. А., Про роботу К. Маркса «До критики політичній економії» (1859—1959), М-коду.,1959; Маля А. І., Формування марксистської політичної економії, М., 1966, с.331—49.
