Прудон (Proudhon) Пьер Жозеф (15.1.1809, Безансон, — 19.1.1865, Париж), французький дрібнобуржуазний соціаліст, теоретик анархізму. Народився в сім'ї бондаря-пивовара (з дрібних селян). З 1827 був друкарським складачем, коректором, в 1836—38 — співвласником маленької друкарні. У 1838 склав іспити на бакалавра; отримав стипендію Безансонськой академії для наукових занять. Популярність придбав, опублікувавши книгу «Що таке власність?» (1840, русявий.(російський) пер.(переведення) 1907), у якій стверджував (маючи на увазі крупну капіталістичну власність), що «власність — це крадіжка». У 1844—45 познайомився в Парижі з німецькими емігрантамі-младогегельянцамі, а також з До. Марксом, який намагався допомогти П. стати на революційні позиції. Проте П. продовжував дотримуватися поглядів утопічного дрібнобуржуазного реформаторства. У опублікованому в 1846 вигадуванні «Система економічних протиріч або філософія убогості» П. пропонував дорогу мирного перевлаштування суспільства за допомогою реформи кредиту і звернення і різко нападав на комунізм. Маркс дав нищівну критику ідей П. в своїй книзі «Убогість філософії» (1847). З 1847 П. остаточно влаштувався в Парижі. В період Революції 1848 П. був вибраний депутатом Засновницьких зборів, редагував ряд газет, в нових вигадуваннях висував проекти економічного співпраці класів і анархістську теорію «ліквідації держави». За різкі статті проти президента Франції Луї Наполеона Бонапарта в 1849 був засуджений до 3 років висновку; у в'язниці продовжував літературно-публіцистичну діяльність, розробляючи, як він писав, «соціалізм з точки зору буржуазних інтересів». П. схвалив бонапартистський переворот 2 грудня 1851, як своєрідну «соціальну революцію». Надалі критикував бонапартистський уряд за підтримку крупної буржуазії, проте при цьому проповідував політичний індиферентизм, тим самим гальмуючи політичну активність робочого класу. За антиклерикальне вигадування знов був в 1858 засуджений до тюремного висновку, якого уникнув, емігрувавши до Бельгії. Амністований в 1860, в 1862 повернувся до Франції. В кінці життя розробив програму мютюелістов . Див. також ст. Прудонізм .
Соч .: Système des contradictions économiques ou philosophic de la misère, t. 1—2, P., 1846; Les confessions d''un révolutionnaire, P., 1849: La révolution sociale démontrée par le coup d''etat du 2 décembre, 2 éd., P., 1852; De la justice dans la révolution et dans l''eglise, v. 1—3, P., 1858; De la capacité politique des classes ouvrières, 3 éd., P., 1865.
Літ.: Маркс До., Убогість філософії, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 4; його ж, Про Прудона, там же, т, 16; Застенкер Н., Прудон і бонапартистський переворот 2 грудня 1851 р., «Історичний журнал», 1944 № 10—11; його ж, Прудон і Лютнева революція 1848 р., в збірці: Французький щорічник. 1960, М., 1961.
