«Убогість філософії» . Відповідь на «Філософію убогості» пана Прудона, книга До. Маркса, один з перших творів зрілого марксизму. Згодом Маркс відзначав: «...чтоби розчистити дорогу соціалізму критичному і матеріалістичному... треба було різко порвати з тією ідеалістичною політичною економією, останнім втіленням якої був... Прудон» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 19, с. 231 — 32). Розривши Маркса і Енгельса с П. Же. Прудоном стався влітку — восени 1846 в ході боротьби за науково-комуністичний світогляд і пропаганди комунізму серед робітників — членів паризьких общин «Союзу справедливих». В кінці жовтня Маркс взнав від Енгельса про вихід в світ книги Прудона «Система економічних протиріч, або філософія убогості» з викладом його дрібнобуржуазній ідеології реформіста. До кінця грудня після ознайомлення з самою книгою в Маркса склався задум «Н. ф.», основний вміст якої був намічений в його листі П. В. Анненкову 28 грудня 1846. «Н. ф.» була написана французькою мовою, в основному на початок квітня, передмова датована 15 червня 1847, на початку липня вона вийшла з друку у видавництвах Франка в Парижі і Фоглера в Брюсселі.
«Н. ф.» — перший друкарський твір Маркса, в якому він у формі критики Прудона виклав вихідні положення свого економічного учення і в той же час основи створеного їм і Енгельсом матеріалістичного розуміння історії (див. там же, т. 13, с. 8; т.20, с. 9, а також Ст І. Ленін, Повне зібрання творів, 5 видавництво, т. 33, с. 22 — 23). Книга складається з двох глав. У першій («Наукове відкриття») переважає критика економічних поглядів Прудона; у другій («Метафізика політичної економії») — критика їх філософських основ.
Спираючись на розроблене в «Німецькій ідеології» матеріалістичне розуміння історії, Маркс створює тут необхідні передумови для своєї майбутньої теорії додаткової вартості. Піддаючи критиці ідеалізм і метафізику Прудона, його невдалу спробу застосувати ідеалістичну гегелівську діалектику до політичної економії, Маркс розвиває послідовно діалектичне розуміння законів єдності і боротьби протилежностей, заперечення заперечення, принцип історизму, вперше зачіпає проблему співвідношення історичного і логічного. Розвиваючи матеріалістичне розуміння історії, Маркс вперше прямо формулює тут співвідношення продуктивних сил і виробничих стосунків; дає матеріалістичне пояснення економічних категорій як теоретичного вираження, абстракції суспільних стосунків виробництва. У «Н. ф.» Маркс усвідомлює вже значення трудової теорії вартості і по суті починає розрізняти класичну і вульгарну політичну економію, закладає основи своєї теорії вартості, через розуміння історичного характеру товару «праця» наближається до відкриття того, що товаром є не праця, а робоча сила, і таким дорогою — до відкриття додаткової вартості. Заглиблюючи теорію наукового комунізму, Маркс з'ясовує тут історичне коріння утопізму, досліджує співвідношення економічної і політичної боротьби робочого класу, зачіпає деякі проблеми теорії комуністичного суспільства. В протилежність утопічним планам Прудона реформувати буржуазне суспільство шляхом усунення його «поганих» сторін і збереження «хороших», Маркс обгрунтовує необхідність його революційні перетворення. Робочий клас створить безкласове коммуністіч. суспільство, і лише тоді «...социальниє еволюції перестануть бути політичними революціями» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 4, с. 185).
Як вказував сам Маркс, «...в цій книзі міститься у зародку те, що після двадцятирічної праці перетворилося на теорію, розвинену в “Капітале”» (там же, р. 19, с. 231).
За життя Маркса «Н. ф.» не перевидавалася. У 1885 в Штутгарті у видавництві Діца під редакцією, з передмовою і примітками Енгельса вийшло перше німецьке видання «Н. ф.». У 1886 в Женеві група «Звільнення праці» випустила в переведенні В. Засуліч 1-е російське видання. У 1891 в Мадриді в переведенні Х. Меса вийшло 1-е виправлене видання. У 1892 в Штутгарті вийшло 2-е німецьке видання з короткою передмовою Енгельса, а в 1896, вже після його смерті, в Парижі з'явилося підготовлене Л. Лафарг 2-е французьке видання, 1-е італійське видання вийшло в Болонье в 1895, 1-е болгарське — у Варне в 1898 (переведення Р. Бакалова), 1-е англійське — в Лондоні в 1900 (переведення Р. Квелча). З тих пір книга Маркса була переведена на багато мов (всього не менше 30) і видана в багатьох країнах. У СРСР, не вважаючи публікацій у складі Сочиненій К. Маркса і Ф. Енгельса, вона видавалася (окремою книгою) 33 рази на 14 мовах (в т.ч. на вірменському, грузинському, латиському, туркменському, уйгурськом, українському, естонському і іноземних мовах) загальним накладом 683 тис. екземплярів (дані на 1 січня 1973).
Літ.: Маркс До., Убогість філософії, Маркс До., Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 4; Маркс До., [Лист] П.В.Анненкову, 28 дек.(грудень) 1846 р., там же т. 27; його ж, Про Прудона, там же, т. 16; його ж, Про «Убогість філософії», там же, т. 19; Енгельс Ф., [Лист] Ст І. Засуліч, 6 березня 1884 р., там же, т. 36; Енгельс Ф., Маркс і Родбертус. Предісл. до 1-го йому.(німецький) видавництво роботи К. Маркса «Убогість філософії», там же, т. 21; Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, с. 344); Розенберг Д. І., Нариси розвитку економічного учення Маркса і Енгельса в сорокові роки XIX століття, М., 1954, с. 220—38; Кешелава Ст Ст, Про особливості критики Марксом спекулятивної діалектики Гегеля в «Убогості філософії», «Філософські науки» (НДВШ), 1960 № 2; Ойзерман Т. І., Формування філософії марксизму, М., 1962, с. 488—514; Вигодський Ст С., Історія одного великого відкриття Карла Маркса, М., 1965, с. 17—33; Маля А. І., Формування марксистської політичної економії, М., 1966, с. 168—92; Карл Маркс. Біографія, М., 1968, с. 124—34; Rossi М., Marx е la dialettica hegeliana, t. 2 — La genesi del materialismo storico, Roma, 1963, р. 837—951.
