«Німецька ідеологія» («Німецька ідеологія. Критика новітньої німецької філософії в особі її представників Фейєрбаха, Б. Бауера і Штірнера і німецького соціалізму в особі його різних пророків»), твір К. Маркса і Ф. Енгельса, в якому вони вперше розробили як цілісну концепцію матеріалістичного розуміння історії, тобто історичний матеріалізм . Задум «Н. и.» відноситься до весни 1845, коли Енгельс приїхав до Брюсселю. Маркс виклав йому матеріалістичне розуміння історії у вигляді, що майже склався, і вони вирішили спільно розробити свій новий світогляд у формі критики німецької послегегельовськой філософії. З цим задумом пов'язано написання «Тез про Фейєрбаха» як накидання ідей для «Н. і.». Рукопис «Н, що дійшов до нас. і.» була написана в листопаді 1845 — серпні 1846, доповнення до 2-го т. (робота Енгельса «Дійсні соціалісти») — у январе— квітні 1847. Робота над рукописом не була завершена. «Н. і.» складається з 2 томів: 1-ою присвячений критиці ідеалізму младогегельянцев, 2-й, — критиці німецького дрібнобуржуазного «дійсного соціалізму». Основний теоретичний вміст сконцентрований в 1-ій главі 1-го т. («Фейєрбах. Протилежність матеріалістичного і ідеалістичного переконань»), в останніх частинах переважає полеміка, 2-я і 3-я глава 2-го т. в рукописі відсутні.
Виклад матеріалістичного розуміння історії будується за таким загальним планом: 1) передумови. 2) основна концепція: виробництво — спілкування — політична надбудова — форми суспільної свідомості, 3) виводи.
В «Н. і.» Маркс і Енгельс вперше формулюють передумови, з яких виходить їх історична концепція, — це люди, їх діяльність і її матеріальні умови. Діяльність людей має дві сторони: виробництво (відношення людей до природи) і спілкування (відношення людей один до одного). Виробництво і спілкування взаємно обумовлюють один одного, але визначальною стороною є виробництво. У «Н. і.» всесторонньо розвинене найважливіше положення історичного матеріалізму про визначальну роль матеріального виробництва в житті суспільства.
В «Н. і.» Маркс і Енгельс вперше по суті з'ясували діалектику взаємодії і розвитку продуктивних сил і виробничих стосунків. Це найважливіше відкриття було сформульоване тут як діалектика продуктивних сил і форми спілкування (суспільних стосунків). Воно дало ключ до розуміння загальної структури людського суспільства (продуктивні сили — виробничі стосунки — політична надбудова — форми суспільної свідомості) і загальної закономірності його історичного розвитку (початок вчення про суспільні формації) і дозволило науково довести неминучість пролетарської, комуністичної революції як результату розвитку протиріч між продуктивними силами і виробничими стосунками буржуазного суспільства. Це відкриття дозволило розробити матеріалістичне розуміння історії як цілісну концепцію і як безпосередню філософську основу теорії наукового комунізму, здійснити історично перше обгрунтування наукового комунізму.
В «Н. і.» закладаються основи марксистської теорії класів і класової боротьби, розкривається суть держави взагалі і буржуазної держави особливо, з'являється основна формула історичного матеріалізму про співвідношення суспільного буття і суспільної свідомості: «Свідомість... ніколи не може бути чим-небудь іншим, як усвідомленим буттям..., а буття людей є реальний процес їх життя... Не свідомість визначає життя, а життя визначає свідомість» (Маркс До. і Енгельс Ф., Фейєрбах. Протилежність матеріалістичного і ідеалістичного переконань, 1966, с. 29, 30).
В «Н. і.» вперше були з'ясовані дві основні матеріальні передумови комуністичного перетворення суспільства: розвиток продуктивних сил і формування революційного класу пролетаріату. Конкретизуючи першу передумову, автори «Н. і.» визначають її як досить високий рівень розвитку крупного машинного виробництва: «... лише з розвитком крупної промисловості стає можливим і знищення приватної власності» (там же, с. 65). Маркс і Енгельс характеризують пролетарську революцію як двоєдиний процес — зміна умов життю суспільства і в той же час зміна самих людей, що здійснюють революцію: «... революція необхідна не лише тому, що жодним іншим способом неможливо повалити панівний клас, але і тому, що скидаючий клас лише в революції може скинути з себе всю стару мерзенність і стати здатним створити нову основу суспільства» (там же, с. 50). У «Н. і.» Маркс і Енгельс вперше формулюють необхідність завоювання пролетаріатом політичної влади, в загальній формі висловлюють ідею диктатури пролетаріату (див. там же, с. 43). Спираючись на діалектико-матеріалістичне розуміння історії, автори «Н. і.» у загальних рисах розробляють теорію майбутнього, комуністичного суспільства.
Суть концепції, розвиненої в «Н. і.», автори резюмують таким чином: «Отже, це розуміння історії полягає в тому, щоб, виходячи саме з матеріального виробництва безпосереднього життя, розглянути дійсний процес виробництва і зрозуміти пов'язану з даним способом виробництва і породжену ним форму спілкування — тобто цивільне суспільство на його різних рівнях — як основу всієї історії; потім необхідно змалювати діяльність цивільного суспільства у сфері державного життя, а також пояснити з нього всі різні теоретичні породження і форми свідомості, релігію, філософію, мораль і т.д. і т.д., і прослідити процес їх виникнення на цій основі, завдяки чому, звичайно, можна буде змалювати весь процес в цілому (а тому також і взаємодія між його різними сторонами). Це розуміння історії, на відміну від ідеалістичного... пояснює не практику з ідей, а ідейні утворення з матеріальної практики і через це приходить також до того висновку... — що не критика, а революція є рушійною силою історії...» (там же, с. 51—52).
Рукопис «Н. і.» Марксу і Енгельсу опублікувати не удалося. «Ми тим більш охоче надали рукопис гризучій критиці мишей, — писав згодом Маркс, — що наша головна мета — з'ясування справи самим собі — була досягнута» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 13, с. 8). При їх житті була опублікована, мабуть, лише 4-я глава 2-го т. (1847). Після смерті Енгельса публікувалися лише окремі частини рукопису: 3-я глава 2-го т. (1899, по рукопису), 3-я глава 1-го т. (1903—1904, близько половини тексту: русявий.(російський) пер.(переведення) 1913), 2-я глава 1-го т. (1921). Найважливіша 1-я глава 1-го т. була вперше опублікована в СРСР інститутом Маркса і Енгельса в 1924 російською мовою («Архів К. Маркса і Ф. Енгельса», книга 1, редактор Д. Би. Рязанов) і в 1926 на мові оригінала («Marx — Engels Archiv», Bd 1; підготував П. Л. Веллер). Вперше повністю рукопис «Н. і.» була опублікована в СРСР інститутом Маркса — Енгельса — Леніна, під редакцією В. В. Адоратського в 1932 на мові оригінала (Marx — Engels Gesamtausgabe, Abt. 1, Bd 5; підготував П. Л. Веллер) і в 1933 російською мовою (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., т. 4; підготував Би. Е. Биховський). Публікації 1924—26 і 1932—33 лягли в основу багатьох переведень і перевидань.
В 1955 «Н. і.» була заново опублікована у вигляді 3-го т. 2 видавництва Соч. К. Маркса і Ф. Енгельса (підготували І. І. Прейс і А. А. Уйбо). Аналогічні видання вийшли в Болгарії (1957), ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1958), Румунії (1958), Чехословакії (1958 на чеському, 1961 на словацькій мові), на Україні (1959), в Угорщині (1960), КНР(Китайська Народна Республіка) (1960), Польщі (1961), Латвії (1963), Японії (1963), Югославії (1964), англійською мовою (1964 в Москві і 1965 в Лондоні), в Італії (1972). У 1962 були опубліковані знайдені в Амстердамі нові сторінки рукопису («International Review of Social History», v. 7, р. 1).
В 1965 («Питання філософії» № 10—11) і 1966 (окреме видавництво) інститут марксизму-ленінізму при ЦК КПРС здійснив нову, якнайповнішу публікацію 1-ої глави з розташуванням і розчленовуванням тексту відповідно до структури і вмісту рукопису (підготував Р. А. Багатурія, редактор Ст До. Брушлінський). Аналогічні видання вийшли на німецькому (1966, «Deutsche Zeitschrift für Philosophic» і декілька перевидань), сербохорватському (1967), грузинському (1968), українському (1968), французькому (1968, 1970), італійському (1969), англійському (1969, 1972), фінському (1972) мовах. В цілому текст рукопису «Н. і.» публікувався повністю або частково не менше 150 разів.
Літ.: Marx — Engels Gesamtausgabe, Abt. 1, Bd 5, Ст, 1932; Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 3; їх же, Фейєрбах, Протилежність матеріалістичного і ідеалістичного переконань. (Нова публікація першої глави «Німецької ідеології»), М., 1966; Маркс До., До критики політичної економії. Передмова, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 13, с. 6—8; Ойзерман Т. І., формування філософії марксизму, М., 1962; Корню О., Карл Маркс і Фрідріх Енгельс, пер.(переведення) з йому.(німецький), т. 3, М., 1968; Багатурія Р. А., Перше велике відкриття Маркса, в збірці: Маркс — історик, М., 1968; його ж, З досвіду вивчення рукописного спадку Маркса і Енгельса, в збірці: Джерелознавство, М., 1969; Rossi М., Marx е la dialettica hegeliana, parte II, Roma 1963; Michalik M., Obrachunki filozoficzne Karola Marksa w «Ideologii neimieckiej», Warsz., 1966; Andréas B., Mönke W., Neue Daten zur «Deutschen Ideologie», «Archiv für Sozialgeschichte», Bd 8, Hannover, 1963.
