Інсулін (від латів.(латинський) insula — острів), гормон білкової природи, що виробляється b-кліткамі Лангерганса острівців підшлункової залози. Вперше був виділений канадськими ученими Ф. Бантінгом і Ч. Бестом (1921—22). Структурна одиниця І. — мономер з молекулярною масою близько 6000. При визначенні в різних умовах молекулярна маса І. виявляється рівною 12000 або 36000, оскільки залежно від умов досвіду в молекулу І. об'єднується різне число мономерів. Кожен мономер містить 51 амінокислоту, які розташовуються у вигляді двох пептидних ланцюгів — А і В, сполучених за допомогою двох дисульфідних містків (—S—S— ). Наявність цих містків необхідна для прояву гормональної активності І.: їх руйнування приводить до втрати активності. І. різних видів тварин відрізняються лише положенням деяких амінокислот в ланцюзі. Структура мономера І., тобто послідовність розташування в нім амінокислотних залишків, з'ясована англійським біохіміком Ф. Сангером (1945—56). Це дозволило здійснити хімічний синтез І.
І. знижує вміст цукру в крові, затримуючи розпад глікогену і синтез глюкози в печінці. В той же час І. підвищує проникність клітинних мембран для глюкози, сприяючи її переходу в тканині. І. підвищує використання глюкози в реакціях пентозофосфатного циклу і прискорює синтез глікогену в м'язах. Присутність І. у організмі обумовлює переважання синтезу білків і жирних кислот над їх розпадом, сприяє переходу вуглеводів в жирні кислоти і утворенню жирів. З недоліком І. у організмі зв'язано порушення обміну речовин — діабет цукровий . При лікуванні діабету застосовують препарати І., отримувані з підшлункових залоз забійної худоби і інших тварин. Активність І. визначають біологічно (по здатності знижувати вміст цукру в крові у кроликів). За одиницю дії (ЕД) — інтернаціональну одиницю (ІЄ), або міжнародну одиницю (МЕ), — приймають 0,04082 міліграм чистого кристалічного препарату І. Для ін'єкцій І. вводять підшкірно або внутрішньом'язовий (при прийомі через рот І. руйнується шлунковим соком). Вільний І. у організмі швидко інактівіруєтся під впливом ферменту інсулінази. Тривалішим, ніж І., дією (що настає повільніше) володіють препарати І.: суспензія аморфного цинку-інсуліну, розчин протаміну-цинку-інсуліну, суспензія протаміну-інсуліну і ін. Малі дози І. (також у вигляді ін'єкцій) застосовують при загальному виснаженні, занепаді живлення і деяких інших захворюваннях. У психіатричній практиці І. вводять для викликання гіпоглікемічних станів (див. Гіпоглікемія ).
