Лангерганса острівці, групи кліток в підшлунковій залозі людини і хребетних тварин (виключаючи круглоротих), створюючі її внутрішньосекреторну частину; виділяють в кров гормони інсулін і глюкагон . Названі по імені німецького ученого П. Лангерганса (P. Langerhans), що описав їх в 1869. У 1901 російський учений Л. В. Собольов довів внутрішньосекреторну функцію Л. о. і встановив зміни кліток Л. о. при діабеті цукровому . Розміри Л. о. — 50—500 мкм; на 1 міліграма тканини залози доводиться 10—20 Л. о.; вони не сполучаються з вивідними протоками залози. Л. о. розвиваються з трубчастих виростов передньої кишки і, залежно від вигляду тварин, складаються з кліток декількох типів. У всіх тварин виявлені a- і b-клітки. Гранули а-кліток розглядаються як форма депонування глюкагона, гранули b-кліток — інсуліну. Позбавлені гранул С- і d-клітки (З-клітки знайдені в Л. о. у морських свинок; D-клітки — у людини і собаки) перетворюються на a- і b-клітки. Загальна кількість тканини Л. о. складає у дітей 0,9—3,6% мас підшлункової залози, у дорослих — 0,9—2,7%.
