Інвазивні хвороби

Інвазивні хвороби, захворювання людини і тварин, обумовлені паразитуванням в їх організмі одноклітинно-простих, черв'яків, кліщів і деяких членистоногих. Залежно від вигляду збудника І. б. ділять на протозоози (збудники — прості), гельмінтози (збудники — черв'яки), акарози (збудники — кліщі), ентомози (збудники — комахи). Збудники І. б. можуть мешкати на поверхні тіла (ектопаразити), а також усередині організму людини або тварини (ендопаразити). Найбільш поширеними І. б. є з протозоозов — малярія, токсоплазмоз, тріпаносомоз, амебіаз, лямбліоз, кокцидіоз, тріхомоноз, лейшманіоз і др.; з гельмінтозів — аскаридоз, трихіноз, ентеробіоз, анкилостомідоз, філяріатози, дракункульоз, теніїдоз, гименолепідоз, діфіллоботріоз, опісторхоз, цистосоматоз, ехінококоз і ін. (більше 200 видів); з акарозов і ентомозов — короста, міази, педикульоз і ін.

  Джерелами І. б. є організми носіїв збудника (господарів) в стані зараженості — хвороби або паразитоносійства. Біологічним господарем збудників І. б. може бути людина (антропонози) або тварини (зоонози). Передача збудника І. б. здійснюється при контакті (наприклад, при корості — з хворою людиною або конем), при проковтуванні збудника або його яєць (наприклад, при аскаридозі, амебіазі і ін.), при проникненні личинок через пошкоджену шкіру (наприклад, при анкилостомідозе, стронгілоїдозі). Передача збудника деяких І. б. здійснюється членистоногими переносниками (лейшманіози, малярія і ін.).

  Літ.: Павлівський Е. Н., Керівництво по паразитології людини, т. 1—2, М-код.—Л., 1946—48.

  І. І. Елкин.