Тріпаносомоз , захворювання людини і тварин, збудниками якого є прості — тріпаносоми . Т. відноситься до трансмісивним хворобам з вираженою природною очаговостью. Джерело інфекції — хворі Т. люди і тварини. У людини описано 2 види Т.: африканський (див. Сонна хвороба ) і американський (див. Шагаса хвороба ). Профілактика: знищення переносників (комах); химіопрофілактіка населення.
Т. тварин широко поширений в країнах Африки, центральної і Південної Америки, Азії і заподіює великий збиток тваринництву. На території СРСР з Т. мають місце злучна хвороба однокопитних і су-ауру верблюдів, коней, ослів, мулів і собак. Основні збудники Т. домашніх тварин — тріпаносоми Т. brucci, Т. vivax, Т. congolense, Т. si-miae, Т. evansi і Т. equiperdum. Приголомшуються всі види хребетних. Збудники хвороби передаються біологічними переносниками (мухи цеце, воші, кліщі, блохи і ін.), механічним дорогою (гедзі, комарі) або при статевому контакті (злучна хвороба). Зараження м'ясоїдних і всеїдних можливо при поїданні м'яса хворих тварин. У поширенні і збереженні збудників Т. велику роль грають крупні дикі тварини і біологічні переносники. Клінічні ознаки характеризуються періодичними підвищеннями температури, пригноблюваним станом, сльозотечею, появою набряків, парезів кінцівок і паралічів. При появі ознак хвороби тріпаносом періодично виявляють в периферичній крові. При гострому і підгострому перебігу хвороби загибель тварин зазвичай настає як наслідок паралічів, а при хронічному — від кахексії. Діагноз ставлять за даними епізоотології, клінічним ознакам, виявленню збудника в крові, результатам серологічної реакцій. Для лікування застосовують тріпаноциди: наганін, антріцид, солі омідія, береніл і ін. Профілактика: боротьба з переносниками збудників хвороби, обробка тварин тріпаноцидамі, виявлення і лікування всіх паразитоносіїв.
