Токсоплазмоз, паразитарне захворювання людини і тварин, що викликається токсоплазмамі . Джерело інфекції — різні види (понад 180) домашніх і диких тварин (собаки, кішки, кролики; хижаки, травоїдні, гризуни і ін.) і птиць. Зараження людини відбувається при вживанні м'ясних продуктів і яєць, не прошедших достатню термічну обробку. Не унеможливлено зараження при попаданні збудника на слизисті оболонки і пошкоджені шкірні покриви, трансмісивним (див. Трансмісивні хвороби ) і ін. дорогою. Спостерігається і внутріутробне зараження. Розрізняють природжений і придбаний (гострий і хронічний) Т. Прі природженому Т. спостерігаються загибель плоду в утробі матері, смерть новонародженого в результаті загальної інфекції або (в тих, що залишилися в живих) поразка нервової системи око і ін. органів. Гостра придбана форма протікає як тифоподібне захворювання (з високою температурою, збільшенням печінки, селезінки) або з переважною поразкою нервової системи (головний біль, судоми, блювота, паралічі і ін.). Частіше за Т. протікає хронічно, з субфебрильною температурою, головним болем, збільшенням лімфовузлів і печінки, пониженням працездатності; може супроводитися поразкою очей, серця, нервовою і ін. систем і органів. Т. може протікати і в латентній (прихованою) формі. Для розпізнавання використовують методи серодіагностики і внутрішньошкірну алергічну пробу. Лікування: хлорідін і сульфаніламідниє препарати. Профілактика: боротьба з Т. домашніх тварин, дотримання санітарних правил при догляді за тваринами і обробці продуктів, ретельне обстеження на Т. вагітних.
Літ.: Ковальова Е. П., Токсоплазмоз, М., 1967.
Серед тварин хворіють домашні і дикі ссавці, а також птиці. Хвороба характеризується природною очаговостью; реєструється у всіх країнах світу. Зараження відбувається аліментарним, контамінаційним, рідше краплинно-повітрям дорогою. Можливе внутріутробне зараження. У організмі тварини токсоплазми у стадії цист можуть зберігатися роками, в основному в головному мозку і скелетною мускулатурі. Збудник хвороби виділяється з організму хворих тварин, що перехворіли, з плодами, що абортували і мертвонародженими, з навколоплідною рідиною, плацентою, вагінальними виділеннями, а також з молоком, слиною і виділеннями з носа і очей; у кішок — також з фекаліями. У хворих залежно від вигляду тварини спостерігають аборти, порушення функції кишечника, ураження шкіри, нервові розлади. Хвороба протікає гостро або хронічно. Можлива загибель тварин. Діагноз ставлять на підставі даних епізоотології, ознак хвороби, результатів досліджень сироватки крові, мікроскопії токсоплазм у виділеннях тварин.
