екологія Популяції, розділ екології, що вивчає популяцію як елементарну форму існування вигляду . Основний предмет П. е. — дослідження структури популяції і її динаміки, статевого і вікового складу популяції тварин, що визначають її плодючість і характер розмноження, що служить пристосуванням до умов існування, т.к. обеспечиваєт темпи відтворення відповідно смертності особин. Коливання інтенсивності розмноження визначають щільність популяції, а також динаміку чисельності тварин, хвилі життя і т.д.
П. е. вивчає також етологичеськую структуру популяції, яка виражає характер її організації і представлена тим або іншим об'єднанням особин (сім'я, зграя, стадо, колонія у тварин; колонія у мікроорганізмів і нижчих рослин; група дерев, кущів, дерновина злаків і т.п. у вищих рослин), що забезпечує розмноження, впорядковане використання території і її ресурсів, взаємодопомогу і захист від ворогів і несприятливих умов. Становлення етологичеськой структури популяції відбувається на основі спілкування тварин, тобто зв'язків, що встановлюються між ними за допомогою хімічних, акустичних, оптичних, механічних, електромагнітних і ін. сигналів, що несуть певну інформацію. Ці сигнали сприймаються рецепторами і впливають на метаболізм і поведінка організмів. Важливою пристосовною властивістю популяції є генетичним поліморфізм, що розширює діапазон коливань умов середовища, що виносяться популяцією.
Літ.: Наумов Н. П., Екологія тварин, 2 видавництва, М., 1963; Шмальгаузен І. І., Чинники еволюції, 2 видавництва, М., 1968; Шварц С. С., Еволюційна екологія тварин, Свердловськ [1969]; Тімофєєв-Ресовський Н. Ст, Яблоков А. Ст Глотов Н. Ст, Нарис вчення про популяцію, М., 1973; Наумов Н. П., Сигнальні (біологічні) поля і їх значення для тварин, «Журнал загальної біології», 1973, т. 34 № 6.
