Ціноутворення

Ціноутворення, процес формування цін, визначення їх рівнів і співвідношень.

  В досоциалістічеських формаціях Ц. здійснюється стихійно, через ринок, в процесі конкуренції між товаровиробниками. Під впливом закону вартості, попиту і пропозиції ринкові ціни товарів постійно відхиляються від вартості. При капіталізмі зміни в вартості товарів і вартісних пропорціях роблять визначальний вплив на динаміку цін. Зростання продуктивності праці, зменшення витрат живої і упредметненої праці на одиницю споживчої вартості виступає основним чинником здешевлення товарів: «якщо відвернутися від окремих протидіючих впливів..., то тенденція і результат капіталістичного способу виробництва полягає в тому, щоб постійно підвищувати продуктивність праці і, отже, постійно... розкладати знов приєднану працю на велику масу продуктів і знижувати таким чином ціну окремого товару, або взагалі здешевлювати товарні ціни» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч.. 2 видавництва, т. 49, с. 15). У гонитві за надлишковою додатковою вартістю капіталісти прагнуть зменшувати індивідуальні витрати виробництва, знижувати ціни для витіснення конкурентів і розширення ринку збуту своїх товарів.

  При швидкому зростанні технічного рівня і якості машин ціна їх фізичної одиниці може збільшуватися, проте відносно з врахуванням підвищення їх ефективності, вони дешевшають: «Під відносним здешевленням машин, — відзначав До. Маркс, — я розумію такий стан речей, коли абсолютна вартість вживаної маси машин збільшується, але не в такій мірі, в якій збільшується маса цих машин і їх ефективність» (там же, т. 26, ч. 3, с. 228 прим.(примітка)).

  За допомогою механізму Ц. в умовах домонополістичного капіталізму стихійно регулюються пропорції суспільного виробництва (при постійному їх порушенні) шляхом збільшення виробництва товарів, попит на яких не задовольняється і ціни підвищуються, і скорочення виробництва при падінні цін унаслідок відносного надвиробництва тих або інших товарів; підтримуються через періодичні кризи надвиробництва пропорції суспільного відтворення (зниження цін в результаті оновлення основного капіталу і скорочення витрат — один з елементів механізму виходу з кризи, пристосування виробництва до нових умов); реалізується закон відносної додаткової вартості (здешевлення товарів і послуг, що набувають робітниками унаслідок зростання продуктивності праці, служить основою для зниження вартості робочої сили, скорочення необхідного і збільшення додаткового робочого часу).

  На стадії імперіалізму в механізмі капіталістичного Ц. відбуваються істотні зміни. Монополії укладають картельні угоди про ціни, встановлюють монопольно високі ціни на товари, що реалізовуються ними, і монопольно низькі на сировину, що набуває, протидіють зниженню цін при скороченні витрат виробництва і на стадії виходу з кризи. Державно-монополістичне регулювання сприяє підтримці монопольних цін . Пануючою тенденцією стає інфляційне зростання цін, яке набуло стрибкоподібного характеру в 1-ій половині 70-х рр. (таблиця. 1).

Таблиця. 1. — Інфляційне зростання цін в деяких капіталістичних країнах і на світовому ринку

¹ Листопад 1976. ² 2-й квартал 1976. ³ 3-й квартал 1976.

  Інфляційне зростання цін загострює і заглиблює властиві капіталістичній економіці протиріччя, є одне з проявів загнивання капіталізму в період його загальної кризи. Зростання цін особливо важко відбивається на матеріальному положенні трудящих, веде до скорочення їх реальних доходів, впливає і на механізм реалізації економічних законів капіталізму. Зменшення величини вартості товарів не супроводиться зниженням загального рівня цін, хоча по окремих товарах ціни знижуються. В період кризи монополії вважають за краще скорочувати виробництво товарів, не знижуючи цін. Посилюється державне втручання в процеси Ц. на користь монополій. Інфляційне зростання цін спостерігається і в країнах, що розвиваються (таблиця. 2).

Таблиця. 2. — Індекси споживчих цін в деяких країнах

(1963 = 100)

¹ Листопад 1976. ² Май 1976. ³ Іюль 1976.

  В тих з них, де у влади коштують демократичні сили, здійснюються заходи по обмеженню зростання цін і контролю за їх встановленням і вживанням.

  Політика і практика Ц. корінним чином міняються з переходом до соціалізму. У перехідний період від капіталізму до соціалізму пролетарська держава опановує механізм Ц. і активно використовує його як інструмент обмеження і витіснення буржуазії, перетворення дрібнотоварного устрою, розвитку і зміцнення соціалістичного господарства, підвищення рівня життя мас трудящих. В. І. Ленін розглядав діяльність Радянської держави в області Ц. як важливу складову частину боротьби за соціалізм: «Лише тоді, коли Комісаріат продовольства, разом з Комісаріатом землеробства, націоналізував всі товари, встановив ціни, — лише тоді ми впритул личимо до соціалізму» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 36, с. 509).

  В перехідний період сформувалися основи радянської політики цін, були визначені принципи планового Ц., вперше створені органи пролетарської держави по регулюванню цін (Комітет цін ВСНХ(Вища рада народного господарства) почав функціонувати в кінці 1918).

  Планове Ц. — один з інструментів економічного управління в руках соціалістичної держави. Спираючись на суспільну власність на засоби виробництва і планомірний розвиток господарства, свідомо використовуючи систему економічних законів (в т.ч. і закон вартості), воно визначає розвиток основних ціноутворюючих чинників, встановлює ціни на найважливіші види товарів і послуг, планує зміни рівнів, співвідношень, структури цін. У умовах соціалізму планове Ц. охоплює: встановлення цін (підготовка проектів прейскурантів і цін на нову продукцію, їх розгляд і твердження); планерування і прогнозування цін; координацію (узгодження) встановлюваних різними органами (наприклад, республіканськими або місцевими) цін на однакові товари і послуги; контроль за обгрунтованістю встановлення і правильністю вживання затверджених цін (за дотриманням державної дисципліни в області цін).

  Основні принципи планового Ц. при соціалізмі.

  1. Наближення цін до суспільно необхідних витрат праці, своєчасне віддзеркалення в системі цін змін їх рівнів і пропорцій. Планові ціни стабільні і не схильні до кон'юнктурних коливань. В той же час вони періодично передивляються, що дозволяє відображати істотні, стійкі зміни в умовах виробництва і реалізації продукції.

Таблиця. 3. — Динаміка оптових і державних роздрібних цін в СРСР (1940 = 100)

 2. Активне використання цін для стимулювання науково-технічного прогресу і підвищення якості продукції на основі диференціації цін (див. Диференціювання цін ) . В Ц. на нову техніку дотримується принцип її відносного здешевлення: при встановленні оптових цін на нові вироби, особливо на машини і устаткування передбачається зниження їх рівня на одиницю корисного ефекту (див. Матеріали XXV з'їзду КПРС, 1976, с. 173).

  3. Стимулювання за допомогою цін ефективного використання виробничих ресурсів: підвищення продуктивності праці і економії трудових ресурсів; зниження матеріаломісткості продукції і підвищення фондовіддачі ; раціоналізації природокористування, комплексної переробки природної сировини і зменшення збитку, що наноситься довкіллю. У цінах усе більш повно відбиваються суспільно необхідні витрати по виявленню, відтворенню і охороні природних ресурсів.

  4. Вживання механізму Ц. для вирішення соціально-економічних завдань — подолання істотних відмінностей між містом і селом, неухильного зростання реальних доходів населення, поліпшення умов праці і побуту. Цей принцип здійснюється на основі створення з допомогою закупівельних цін і цін на засоби виробництва, що реалізовуються колгоспам і радгоспам, економічних умов для перетворення з.-х.(сільськогосподарський) праці в різновид праці індустріального і зближення рівнів доходів в місті і на селі; забезпечення стабільності рівня державних роздрібних цін на основні товари і зниження цін на окремі товари у міру створення для цього необхідних умов; встановлення пільгових цін на товари і послуги особливої соціальної важливості; обліку соціального чинника в Ц. на нову техніку.

  5. Сприяння зміцненню господарського розрахунку у всіх ланках народного господарства, посилення економічної зацікавленості підприємств і об'єднань в підвищенні ефективності виробництва, зниженні собівартості, дотриманні режиму економії; вирівнювання госпрозрахункових умов підприємств і об'єднань, що знаходяться в неоднакових об'єктивних умовах, за допомогою розрахункових цін, фіксованих (рентних) платежів і т. п.

  В процесі планового Ц. реалізуються властиві соціалізму закономірності формування і руху цін. Рівень оптових цін визначається виходячи з середньої по країні (або району Ц.) собівартості, що виражає суспільно нормальні витрати виробництва, і нормативному прибутку. При встановленні конкретних цін враховується співвідношення споживчих властивостей (якості, ефективності вжитку) однорідних і взаємозамінних