Фондовіддача, випуск продукції на одиницю вартості виробничих основних фондів (основного капіталу). У соціалістичній економіці показник Ф. характеризує рівень ефективності використання виробничих основних фондів. Широко застосовується при економічному аналізі, обгрунтуванні планів виробництва і капітального будівництва в цілому по народному господарству і по окремих галузях, виробничих об'єднаннях, підприємствах. При розрахунках Ф. в цілому по народному господарству використовуються дані про валовому суспільному продукті і про вироблений національному доході, а по окремих галузях – про валову (товарною) або чисту продукцію. У галузях з однорідною продукцією при визначенні рівня Ф. інколи застосовуються дані про об'єми виробництва в натуральних або умовно-натуральних одиницях виміру (наприклад, в нафтовидобувній, вугільній, цементній промисловості). Ф. розраховується за балансовою вартістю виробничих основних фондів (без вирахування зносу) або в середньорічному численні, або за станом на кінець відповідного року. Зворотним показником Ф. у кількісному відношенні є пряма фондомісткість .
Рівні Ф. у різних галузях матеріального виробництва неоднакові. Так, в СРСР в 1975 на 1 крб. виробничих основних фондів в цілому по народному господарству доводилося 45 коп. виробленого національного доходу у фактичних цінах, в промисловості – 50 коп., в сільському господарстві – 36 коп., на транспорті і в зв'язки – 13,4 коп., в будівництві – 1,18 крб. На Ф. впливають різні чинники. Зростання її залежить перш за все від технічного рівня основних фондів, організаційно-технічних заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей, долі капітальних вкладень, що направляються на реконструкцію і технічне переозброєння. Ряд чинників діє у бік зниження Ф. Наприклад, прискорений розвиток галузей промисловості з відносно низької Ф. може привести до деякого пониження її рівня в цілому по промисловості. У тому ж напрямі діє розширення виробництва в східних і північних районах країни, в яких витрати на створення основних фондів на 30–50% вище, ніж в Європейській частині СРСР. Різні очисні споруди, що передбачаються в проектах, безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, проте витрати на них ведуть до зростання вартості основних фондів, що викликає відповідне зниження рівня Ф. Переход до експлуатації глибших горизонтів родовищ вимагає додаткових витрат на основні фонди, що у ряді випадків веде до зниження Ф. Уровень і динаміка Ф. багато в чому залежать від техніко-економічних показників використання машин, устаткування і агрегатів і особливо підвищення коефіцієнта змінності устаткування .
Оскільки на Ф. одночасно впливає ряд чинників що діють у різних напрямах, динаміка цього показника складається неоднаково. Так, в промисловості СРСР до кінця 50-х рр. Ф. підвищувалася, в період 1961–65 знижувалася. У роки 8-ої п'ятирічки (1966–70) Ф., обчислена на валову продукцію, стабілізувалася, а при розрахунку на чисту продукцію зросла. За роки 9-ої п'ятирічки (1971–75) сталося деяке зниження Ф. (на 3%), що обумовлене головним чином розгортанням будівництва в східних і північних районах країни, погіршенням горно-геологічних умов видобутку корисних копалин на раніше освоєних родовищах, а також труднощами в забезпеченні легкої і харчової промисловості з.-х.(сільськогосподарський) сировиною у зв'язку з украй несприятливими погодними умовами протягом ряду років. Ефект від поліпшення використання основних фондів виражається не лише в зростанні Ф., але і в підвищенні продуктивності праці, в зниженні собівартості продукції і поліпшенні її якості. У тому випадку, якщо додаткові основні фонди окупаються в нормативні терміни, вкладення в них ефективні навіть при деякому пониженні Ф. Повишеніє рівня Ф. веде до зростання ефективності виробництва. П'ятирічні плани передбачають підвищення рівня використання основних фондів, розробку і здійснення по галузях народного господарства, на підприємствах і в організаціях комплексу заходів, направлених на підвищення Ф.
