Фонди бібліотечні, зібрання творів друку і ін. документів, що формуються бібліотекою для суспільного використання і всесторонньо розкривані за допомогою системи каталогів, картотек; один з основних розділів бібліотекознавства . Виникнення Ф. би. історично пов'язано з об'єктивною потребою людського суспільства в накопиченні, зберіганні і поширенні інформації, закріпленої в творах писемності (див. Бібліотека ) . В сучасну епоху сукупність Ф. би. кожної країни є національним надбанням і служить істотним показником її науково-інформаційного і культурного рівня. У бібліотеках СРСР (на 1976) зібрано 4,2 млрд. екз.(екземпляр) книг. У СРСР при абсолютному зростанні Ф. би. особливо швидко збільшуються фонди масових бібліотек (в порівнянні з науковими), бібліотек сільської місцевості, бібліотек в національних регіонах, що не мали до Жовтневої революції бібліотечної мережі. Існують наступні види Ф. б.: універсальний, галузевий, спеціалізований. Залежно від видів зібраних в них видань розрізняють фонди книг, журналів, газет, аудіовізуальних матеріалів, ізоїзданій, нотних видань, грамзаписів, картографічного матеріалу, мікрокопій і ін. На підставі постанови ЦК КПРС «Про підвищення ролі бібліотек в комуністичному вихованні трудящих і науково-технічному прогресі» (1974) проводиться централізація мережі бібліотек, що приводить до створення крупних бібліотечних установ, Ф, що володіють. би., здатними задовольнити підвищені запити читачів. Для раціональної організації і використання Ф. би. у СРСР з 1975 створюється загальнодержавна система депозитарного зберігання, при якій маловикористовувана література передається в спеціальні книгосховища. Див. також Довідково-інформаційний фонд .
Літ.: Грігорьев Ю. Ст, Теоретичні основи формування бібліотечних фондів, М., 1973.
