Виробничі основні фонди, частина виробничих фондів соціалістичних підприємств, об'єднань, яка обслуговує ряд виробничих циклів і, зберігаючи натуральну форму, переносить (передає) свою вартість на новий продукт праці поступово, частямі, в міру зносу. П. о. ф. складаються із знарядь праці, виробничих будівель, споруд і інвентаря вартістю не менше 50 крб. і з терміном служби не менше одного року. До складу П. о. ф. у сільському господарстві включаються, крім того, жива худоба, іригаційні споруди, багатолітні насадження. Джерелом відновлення і розширеного відтворення П. о. ф. є капітальні вкладення і амортизаційні відрахування (див. Амортизація ). Відтворення П. о. ф. носить планомірний характер.
На 1 січня 1974 П. о. ф. у СРСР в сучасних цінах складали 675 млрд. крб. (62,4% основних фондів народного господарства в порівнянних цінах), в порівнянні з 1960 вони збільшилися в 3,1 разу. У Болгарії за період 1960—73 вони зросли майже в 3,5 разу, в Угорщині — в 2,1, в ГДР(Німецька Демократична Республіка) — в 2, Польщі — в 2, Румунія — в 3, МНР(Монгольська Народна Республіка) — в 2,9 разу. Основна частина всіх П. о. ф. зосереджена в промисловості (див. таблиці. 1). П. о. ф. промисловості і будівництва СРСР до 1940 збільшилися в порівнянні з 1913 в 29,4, сільського господарства — в 6,5, транспорту і зв'язку — в 7,6 разу; за період 1940—73 П. о. ф. промисловості — в 13,8 разу, сільського господарства — в 5,6, транспорту і зв'язку — в 7,8, будівництва — в 32,6 разу.
Темпи зростання П. о. ф. на всіх етапах розвитку народного господарства СРСР значно випереджали зростання чисельності що працюють, і в результаті систематично підвищувалася фондовооруженность праці, що є важливою умовою зростання продуктивності праці (за 1940—73 фондовооруженность праці підвищилася приблизно в 6 разів, а продуктивність — в 5,2 разу).
В різних галузях народного господарства і на різних підприємствах однієї і тієї ж галузі неоднаковий поелементний склад П. о. ф. (см. таблиця. 2).
Таблиця. 1. — Структура виробничих основних фондів по галузях народного господарства країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) (1972) %
Країни
Всі основні фонди
Виробничі основні фонди
всього
промишленность 1 і будівництво
сільське господарство
транспорт і зв'язок
СССР 2
Болгарія
Угорщина
ГДР
Монголія
Польща
Румунія
Чехословакія
100
100
100
100
100
100
100
100
62,1
67,1
60,3
60,9
65,1
60,1
68,0
66,6
29,9
37,0
27,4
39,0
24,5
29,1
40,6
37,0
12,5 3
13,3
9,8
8,1
21,5
15,4
11,6
8,0
13,2
14,1
16,2
9,7
15,1
11,3
12,5
17,0
1 По СРСР лише промисловість. 2 Дані в сучасних цінах на 1 січня 1973. 3 Включаючи худобу.
Таблиця. 2. — Структура виробничих основних фондів найважливіших галузей народного господарства СРСР на 1 січня 1972 (у современих цінах) %
Елементи П. о. ф.
Проїишленность
Будівництво
Сільське господарство
Всі основні фонди
100
100
100
Будівлі, споруди і передавальні пристрої
61,4
40,3
55,9
Машини і устаткування
35,8
47,7
19,0
Транспортні засоби
2,1
9,8
4,1
Інструмент, виробничий і господарський інвентар
0,6
2,0
1,4
Інші основні фонди
0,1
0,2
19,6
Знаряддя праці складають активну частину П. о. ф., т.к. іх зміни є вирішальними в розвитку суспільного виробництва. Механізація виробництва, зростання продуктивності праці, виробничій потужності підприємства визначаються переважно зростанням саме цієї частини П. о. ф. Проте аналіз поелементної структури П. о. ф. промисловості за період 1928—73 показує деяке пониження долі активної частини і підвищення пасивною, головним чином за рахунок споруд. Це пояснюється перш за все різкими зрушеннями в галузевій структурі промислової продукції: доля галузей групи «А» в загальному об'ємі продукції підвищилася відповідно з 39,5 до 74%. Тим часом в галузях цієї групи (особливо в електроенергетиці, нафтовій, вугільній, цементній промисловості) доля споруд у складі П. о. ф. в кілька разів вище, чим в легкій і харчовій промисловості. Помітний вплив на поелементну структуру П. о. ф. промисловості надали зміни в її географічному розміщенні: капітальне будівництво в післявоєнні роки у великій мірі здійснювалося у вост.(східний) районах, мало обжитих і господарський не освоєних, у зв'язку з чим доля пасивної частини П. о. ф. у промисловості значно зросла.
Підвищення ефективності соціалістичного виробництва в значній мірі пов'язане з такими економічними чинниками, як збільшення випуску продукції з одиниці устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідація простоїв, скорочення термінів освоєння потужностей, що знов вводяться в дію, подальша інтенсифікація виробничих процесів. В умовах науково-технічного прогресу відбувається не лише кількісне зростання П. о. ф., але і якісне поліпшення їх, що також сприяє підвищенню ефективності суспільного виробництва. Узагальнювальний показник ефективності використання П. о. ф. — фондовіддача . Важливими умовами поліпшення цього показника є: раціональне завантаження устаткування, яке характеризує міру активності роботи машин і інших елементів П. о. ф. (див. Коефіцієнт змінності устаткування ); прискорена амортизація; заміна і модернізація морально застарілих машин і підвищення технічного рівня парку устаткування (див. Моральний знос ). Економічна реформа (1966) підсилила зацікавленість підприємств в зростанні фондовіддачі, оскільки збільшення об'єму продукції, що випускається (і що реалізовується), сприяє підвищенню суми прибули, рівня рентабельності підприємств.
Літ.: Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971, с. 62—63, 144, 247; Дотепників Ст С., Шевчук А. Ст, Основні фонди СРСР, М., 1963; Буніч П. Р., Ефективність використання основних фондів, М., 1966; Відтворення основних фондів в СРСР, М., 1970; Іванов Е. А., Відтворення і використання основних фондів, М., 1968; Народногосподарська ефективність основних фондів і методи її економічної оцінки, М., 1973.
