Диференціювання цін
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Диференціювання цін

Диференціювання цін, встановлення різних рівнів цін, що діють в СРСР, на однакову продукцію у зв'язку з економічними, природними, територіальними і ін. незалежними від підприємств відмінностями у витратах на її виробництво, а також залежно від якості продукції (сортності, класу, типа і прочего).

  В промисловості особливо широко диференціюються оптові ціни підприємств. Часто різний рівень собівартості однакових виробів на різних підприємствах не залежить від господарської діяльності самих підприємств, а пов'язаний з їх географічним розміщенням, природними чинниками і ін. об'єктивними причинами. Перш за все це відноситься до таких галузей промисловості, як вугільна, торф'яна, лісозаготівельна, цементна і ін., де оптові ціни повинні відображати різницю у витратах підприємств на виробництво продукції, витікаючу з разлічних природних умов окремих районів, бассейнов, родовищ і прочего. Для потребітелей продукції цих галузей промисловості встановлюються єдині оптові відпускні ціни (інколи з врахуванням поясних відмінностей), а для підприємств-виробників — диференційовані розрахункові ціни, виходячи з планової собівартості продукції на даному підприємстві або в групи однорідних за умовами виробництва підприємств. У ряді добувних галузей (вугільна, залізорудна і ін.) застосовується зональна диференціація оптових цін, що відображає відмінності в рівнях суспільно необхідних витрат в окремих зонах (районах).

  В сільському господарстві унаслідок великих відмінностей в грунтово-кліматичних і економічних умовах виробництва найважливіших з.-х.(сільськогосподарський) продуктів — зерна, соняшнику, цукрового буряка, картоплі, овочів, продуктів тваринництва — закупочниє ціни диференційовані по союзних республіках, географічних районах або зонах, виходячи з среднезональних витрат на виробництво продукції. Диференціювання закупівельних цін — один з важливих інструментів вирівнювання економічних умов і доходів колгоспів і радгоспів, що знаходяться в нерівних природно-економічних умовах. Крім того, закупівельні ціни диференційовані залежно від якості продукції. Так, враховуючи високі борошномельні, хлібопекарські якості твердих пшениць, закупівельні ціни на них встановлені на 40% вище, ніж на сорти м'яких пшениць; пивоварний ячмінь оцінюється на 20% дорожче кормового; на молоко закупівельні ціни диференціюються (за допомогою націнок і знижок) залежно від жирності, кислотності і ін. показників, що впливають на його якість. На картоплю, овощебахчевиє культури, фрукти, м'ясо і деякі ін. продукти закупівельні ціни диференційовані також з врахуванням сезонних умов виробництва і реалізації продукції.

  Важливою особливістю державних роздрібних цін на товари народного вжитку є їх стабільність, єдність на однакові товари, що забезпечує єдину купівельну силу рубля. На більшість промислових товарів (тканини, взуття, годинник, холодильники, радіоприймачі, пральні, швацькі машини, фотоапарати і прочее) діють єдині роздрібні ціни для всієї країни. Проте по деяких товарах необхідно враховувати різний рівень витрат виробництва в окремих районах, а також відмінність у витратах на транспорт, якщо вони складають значну долю у вартості товару. Тому поряд з едінимі загальносоюзними застосовуються поясні роздрібні ціни (диференційовані по поясах країни) головним чином на продовольчі товари — хлібопродукти, м'ясопродукти, риботовари, цукор, кондитерські вироби, сіль, консерви і прочее і на деяких малотранспортабельних промислові товари — меблі, лісоматеріали, шибка. Для більшості цих товарів на території СРСР встановлено 3 пояси цін. Найбільш низькі ціни встановлюються для 1-го поясу, до якого відносяться райони масового виробництва даного товару, з низьким рівнем витрат на його виробництво і транспортування. Поясна диференціація цін змінюється із зміною розміщення, умов виробництва і збуту товарів в окремих районах країни. Див. також ст. Ціноутворення .

  Р. І. Кабко.