Цілинні і поклади землі до СРСР, земельних масивів, придатних під відкриття і посів з.-х.(сільськогосподарський) культур (див. Цілина, Поклад ). Їх освоєння — один з важливих чинників збільшення виробництва зерна і ін. з.-х.(сільськогосподарський) продуктів; у крупних масштабах проводилося в 1954—60 в Казахстані, районах Поволжья, Уралу Західного і Східного Сибіру, Далекого Сходу. Цей захід увійшов до історії як одне з героїчних звершень Комуністичної партії і радянського народу, в якому реалізувалися ленінські ідеї про необхідність використання обширних земельних ресурсів на користь розвитку продуктивних сил країни. На урочистому засіданні в Алма-Аті, присвяченому 20-літтю освоєння Ц. і з. з. (березень 1974), Л. І. Брежнев відзначив, що освоєння цілинних і покладів земель в Казахстані Алтайському і Красноярському краях, Новосибірській і Омській областях, в Поволжье, на Уралі і Далекому Сході, в ін. районах країни представляє одну з найяскравіших сторінок в літописі творчої праці радянського народу. На порожніх одвічно землях виросли сотні радгоспів, побудовані промислові підприємства, організовані сучасні наукові центри. Це не лише дозволило створити нову крупну зернову базу на Ст країни, але і корінним чином змінило економіку, культуру вся подоба величезних районів.
До Жовтневої революції 1917 степів східних районів на невеликих площах освоювалися переселенцями з густонаселених областей Росії. Суворі кліматичні умови і бідність селянських господарств дозволяли займатися тут лише примітивним землеробством, заснованим на системі покладу (землю відкривали і декілька років займали зерновими культурами, а потім, коли їх урожаї різко знижувалися, переводили в поклад часто на 20, 25 років і більш).
В роки Радянської влади поступово створювалися необхідні передумови для масового освоєння Ц. і з. з. Відповідно до постанови Лютнево-березневого (1954) пленуму ЦК КПРС «Про подальше збільшення виробництва зерна в країні і про освоєння цілинних і покладів земель» в східні райони прямували сотні тис. ентузіастів, у тому числі понад 500 тис. — по комсомольських путівках; швидкими темпами стали створюватися нові радгоспи, оснащені потужною технікою. У 1954—60 було розорано 41,8 млн. га цілини і покладу, у тому числі 16,3 млн. га в РРФСР (Західний Сибір — 6,2 млн. га, райони Уралу — 4,2 млн. га, Східний Сибір і Далекий Схід — 4,2 млн. га, Поволжье — 1,7 млн. га ) і 25,5 млн. га в Казахстані (головним чином в північних областях — Кустанайською, Північно-казахстанською, Кокчетавськой, Павлодарською Целіноградськой). В результаті розширення і інтенсивного використання ріллі в цих районах збільшилися площі під зерновими культурами, зросли валові збори і державні закупівлі зерна (див. таблиці.).
Посівні площі, виробництво і державні закупівлі зерна в основних районах освоєння цілинних і покладів земель.
Райони освоєння
Посівна площа, млн. га
Збір зерна, млн. т
Державні закупівлі млн. т зерна,
1950
1960
1976
1950
1960
1976
1950
1960
1976
СРСР — основні райони, всього
32,4
60,3
64,3
25,6
58,7
82,6
11,3
29,0
43,9
З них:
РРФСР
26,4
38,4
38,8
20,9
40,0
52,8
9,2
18,5
24,3
у тому числі райони
Сибіру і Далекого Сходу
12,1
19,1
18,0
9,9
19,4
18,5
4,7
8,8
5,2
Уралу
6,1
8,6
9,3
6,0
10,5
14,5
2,4
5,0
7,6
Поволжья
8,2
10,7
11,5
5,0
10,1
19,8
2,1
4,7
11,5
Казахська РСР
6,0
21,0
25,5
4,7
18,7
29,8
2,1
10,5
19,6
Питома вага районів освоєння цілинних і покладів земель, в %
СРСР
—
—
—
31,5
46,8
36,9
35,0
62,0
47,7
в тому числі:
РРФСР
—
—
—
25,7
31,9
23,6
28,0
40,0
26,4
Казахська РСР
—
—
—
5,8
14,9
13,3
7,0
22,0
21,3
Освоєння Ц. і з. з. зажадало значних капітальних вкладень (37,4 млрд. крб. за 1954—59); проте вже в 1961 державу за рахунок додатковий отриманій продукції не лише компенсувало витрачені засоби, але мало понад 3,3 млрд. крб. чистого доходу. Цілинні господарства стали крупними постачальниками дешевого товарного зерна; товарність хліба в Казахстані в 1971—74 досягала в середньому 59%. Поряд із зерновим господарством в багатьох районах (Алтайський край, Башкирська АССР, Саратовська обл., Казахська РСР і ін.) розвинулося виробництво цукрового буряка, соняшнику і ін. з.-х.(сільськогосподарський) культур. Створені сприятливі умови для тваринницьких галузей.
Після Березневого (1965) пленуму ЦК КПРС, що накреслив заходи по інтенсифікації сільського господарства, основним чинником подальшого зростання виробництва зерна в цілинних районах стало підвищення врожайності зернових культур, яка за 1961—65 збільшилася майже удвічі. Велике значення надається розміщенню з.-х.(сільськогосподарський) культур в сівозмінах, насінництву і ін. заходам щодо підвищення стійкості зернового виробництва. В результаті збільшеної культури землеробства валові збори зерна в цілинних районах РРФСР збільшилися за 1954—74 в 2,5 разу, в Казах. РСР — в 6,2 разу; з освоєних земель отримано понад 500 млн. т хліба.
Освоєння і використання Ц. і з. з. будуються на науковій основі, завдяки чому зводяться до мінімуму негативні наслідки, що виникають при порушенні природного біогеоценозу .
Літ.: Брежнев Л. І., Питання аграрної політики КПРС і освоєння цілинних земель Казахстану. Мови і доповіді, 2 видавництва, М., 1974; Бараєв А. І., Освоєння цілинних і покладів земель в Казахстані, М., 1955; Двоськин Би. Я., Сидоров І. ф., Цілинний край М., 1964; Проблеми сільського господарства Північного Казахстану і степових районів Західного Сибіру. Сб. ст., М., 1967; Георгиев А. Ст, Хліб Алтая, М., 1973.
