Целіноград (до 1961 — Акмолінськ), місто, центр Целіноградськой області Казахської РСР. Розташований на С. Казахського мелкосопочника, на правом бережу р. Ішим, в 222 км. до З.-З.(північний захід) від Караганди. Вузол же.-д.(железнодорожний) магістралей: Транськазахстанськой (Петропавловськ — Целіноград — Караганда — Чу) і Південно-сибірською (Магнітогорськ — Целіноград — Павлодар — Кулунда). Аеропорт. 222 тис. жителів (1977; у 1939 — 31 тис., в 1959 — 99 тис., в 1970 — 180 тис.).
Заснований в 1830 російськими військами як фортеця Акмоли (казах, ак — білий, молу — могила), яка стала центром торгівлі і збірним пунктом караванів, що йшли з Ташкента і Бухари до Європейської Росії.
З 1832 — р. Акмолінськ, з 1868 — центр повіту Акмолінськой області (губернське місто Омськ). Радянська влада встановлена 25 грудня 1917 (7 січня 1918). У червні 1918 захоплений білогвардійцями звільнений Червоною Армією 26 листопада 1919. З 1920 у складі Киргизької (Казахською) АССР, в 1920—28 центр Акмолінськой губернії, в 1928—30 — Акмолінського округу, в 1930—32 райцентр республіканського підпорядкування. У 1929 сполучений залізницею з Петропавловськом, в 1931 — з Карагандою. У 1932—39 райцентр Карагандинської обл. З 1936 в Казахській РСР, з 1939 центр Акмолінськой області З 1954 став організаційним центром освоєння цілинних земель. У 1960—65 адміністративний центр Цілинного краю; з 1965 обласний центр.(центральний) Ц. — крупний промисловий центр Північного Казахстану. Найважливіші промислові підприємства: заводи з.-х.(сільськогосподарський) машин («Казахсельмаш», «Целіноградсельмаш»), насосний, газової апаратури, чавуноливарний, вагоноремонтний, керамічний комбінат і ін. Харчова (комбінати: м'ясний, молочний і хлібопродуктів, пивоварний завод), легка (фарфоровий завод, швацька фабрика і ін.) промисловість; виробництво цеглини залізобетонних виробів, деталей житлового будівництва, асфальту і ін. ТЕЦ(теплоелектроцентраль); лінії електропередач зв'язують Ц. з Карагандою, Павлодаром, Петропавловськом, Рудним.
Стара частина міста має прямокутну мережу вулиць. З 1960-х рр. розвернулися великі будівельні роботи. По генеральному плану 1961—62 (головний архітектор проекту Р. Я. Гладштейн) на вільних землях на Ю.-В.(південний схід) міста створені нові житлові райони, забудовані багатоповерховими будинками по типових проектах і громадськими будівлями [Палац цілинників (Палац культури; 1960—64, архітектори О. Краукліс, Д. Даннеберг, П. Фогель), Будинок молоді (1974, архітектори А. Т. Полянський і ін.), готель «Ішим», телецентр і ін.].
В Ц. — інженерно-будівельний, з.-х.(сільськогосподарський), медичний і педагогічний інститути; ж.-д.(железнодорожний) і автомобільного транспорту, машинобудівний механико-технологічній, будівельний, будівельного транспортного будівництва, кооперативний, фінансово-економічні технікуми; радгосп-технікум; педагогічне і 2 медичних училища. Драматичний театр.(театральний) Обласний краєзнавчий музей.
Літ.: Дубіцкий А. Ф., Де тече Ішим. З історії Целінограда і Цілинного краю, А.-А., 1965; Досанов Би., Целіноград, А.-А., 1971.
