Хімізація народного господарства, один з основних напрямів науково-технічного прогресу, що характеризується впровадженням методів хімічної технології, хімічної сировини, матеріалів і виробів з них в матеріальне виробництво в цілях його інтенсифікації і зростання ефективності і в невиробничу сферу для поліпшення умов і підвищення рівня медичного культурного і побутового обслуговування населення.
Хімічні продукти (лікарські препарати, фарби, кислоти, луги) застосовувалися відвіку. Проте початок процесу хімізації відноситься до промисловому перевороту . Текстильна промисловість, в якій зародилося машинне виробництво, стала і першою значною сферою хімізації (вибілювання тканин хлорною водою, розвиток фарбувальної справи мало характер революційного перетворення технології текстильного виробництва).
В 2-ій половині 19 ст завдяки крупним досягненням в агрономії, розвитку теорії мінерального живлення рослин, організації промислового виробництва добрив починається хімізація землеробства (штучне підвищення родючості грунту). Промислова реалізація досягнень полімерної хімії в 20—30-х рр. 20 ст послужила початком сучасного етапу Х. н. х., відмінні риси якого — використання хімічних полімерів як сировина і основні матеріали; впровадження принципово нових хімічних матеріалів із заздалегідь заданими властивостями і методів хімічної технології практично у всіх галузях народного господарства; вживання нових органічних і неорганічних препаратів, штучним шляхом отриманих вітамінів, білкових речовин, антибіотиків, отрутохімікатів для боротьби з шкідниками і хворобами рослин і тварин, виробів особистого вжитку з хімічної сировини, продуктів побутової хімії; зростання ролі методів хімічної технології, замінюючих або доповнюючих механічні методи.
Х. н. х. — інтенсивний процес. У 1951—75 світове виробництво пластичних мас збільшилося з 1,63 до 39,0 млн. т , тобто в 24 рази, а стали — з 192 до 650 млн. т , тобто в 3,4 разу; хімічних волокон — з 1,7 до 11,0 млн. т , тобто в 6,4 разу, а основних натуральних волокон (бавовни, шерсті, льону, шовку) — з 8,4 до 14,2 млн. т , тобто в 1,7 разу. Доля хімічних, особливо синтетичних, волокон в світовому виробництві основних текстильних волокон збільшилася відповідно з 17,0 і 0,7 в 1950 до 44% і 33% в 1975. Світовий вжиток мінеральних добрив збільшився з 15 млн. т в 1950—51 до 97 млн. т в 1975—76 (тут і далі — в перерахунку на 100%-ноє вміст живильних речовин).
В СРСР Х. н. х. грала важливу роль в роки індустріалізації країни. У 1928 (28 квітня) прийнята постанова СНК(Рада Народних Комісарів) СРСР «Про заходи щодо хімізації народного господарства Союзу РСР»; утворений комітет з хімізації народного господарства СРСР, який став організуючим центром розробки науково-технічних проблем хімізації і розвитку хімічної промисловості. У 1929—40 створені крупні виробництва синтетичного каучуку, азотних, фосфорних і калійних добрив, автопокришок. Доля синтетичного каучуку в загальному вжитку каучуку досягла в довоєнні роки 70%. виробництво мінеральних добрив збільшилося до 756 тис. т в 1940 (у 1913—17 тис. т ).
В 50-х рр. відбувається заміна вживаного в промисловості спирту з харчової сировини синтетичним і харчових жирів штучними жирозамінниками, що дозволило заощадити істотну кількість продовольчих ресурсів. Проте із-за недостатнього розвитку виробництва пластмас, хімічних волокон, мінеральних добрив і ін. хімічних продуктів рівень хімізації промисловості, будівництва і сільського господарства залишався до кінця 50-х рр. недостатнім.
Велике значення для розширення і поглиблення хімізації мали постанови Пленумів ЦК КПРС від 7 травня 1958 «О прискоренні розвитку хімічної промисловості і особливо виробництва синтетичних матеріалів і виробів з них для задоволення потреб населення і потреб народного господарства» і від 13 грудня 1963 — «Прискорений розвиток хімічної промисловості — найважливіша умова підйому сільськогосподарського виробництва і зростання добробуту народу». В умовах будівництва матеріально-технічної бази комунізму Х. н. х. сприяє вирішенню великих соціально-економічних і науково-технічних завдань: зростанню народного багатства, випуску нових, досконаліших засобів виробництва і предметів народного вжитку, прискоренню науково-технічного прогресу, підвищенню ефективності суспільного виробництва.
Х. н. х. забезпечує розширення сировинної бази промисловості і економію природних ресурсів, поліпшення якості матеріалів і виробів, а також їх асортименту; зниження витрат на виробництво і експлуатацію виробів; вдосконалення структури сировинного балансу в результаті випереджаючого зростання вживання прогресивних хімічних матеріалів. За 1966—76 випуск продукції хімічної і нафтохімічної промисловості збільшився в 3,2 разу, ін. сировинних галузей (чорної металургії, лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості, будівельних матеріалів) — в 2 рази.
В перспективі значно підвищиться роль хімізації в розвитку і подальшому вдосконаленні паливно-енергетичної бази за рахунок ширшого впровадження методу підземної газифікації вугілля, інтенсифікації процесів переробки нафти, вживання в широких масштабах таких продуктів, як метанол і водень як моторне паливо, використання для промислових цілей хімічних джерел енергії.
В добувних галузях застосовуються хімічні розчини при бурінні на нафту і газ вибухові речовини при видобутку руд, реагенти для їх флотації і збагачення, засоби проти того, що розпиляло вугілля і ін. корисних копалини, диспергатори, добавки (одоранти) до природного газу, використовуваного для побутових цілей.
В металургійній промисловості широко застосовуються методи хімічної технології (кисневе дуття, труїть металів кислотами і ін.), виробляється покриття поверхні прокату пластмасами (див. Металлопласт ). У кольоровій металургії все велику роль грають хімічні методи збагачення і витягання металів, особливо рідких елементів, з руд.
В машинобудуванні хімічні матеріали використовуються для знежирення, труїть, фосфатування, пасивування, нітроцементації, забарвлення поверхонь машин і устаткування, здобуття точного литва і ін.
Застосовується пластичні маси як конструкційні, ізоляційні, фрикційні, антифрикційні, декоративні і ін. матеріалів. При зростанні виробництва продукції машинобудування і металообробки за 1961—75 в 5,4 разу вжиток пластмас зріс в 7 разів — з 92 тис. т приблизно до 650 тис. т .
В деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості механико-хімічна переробка деревини є ефективним засобом її економії і збереження лісових ресурсів. Виготовлені з відходів деревини і малоцінних порід дерева плити і фанера із застосуванням синтетичних смол повноцінно замінюють пиломатеріали. Наприклад, 1000 м 3 деревностружкових плит замінюють 2200 м 3 пиломатеріалів, або 2500 м 3 круглого лісу. Досягши високого рівня хімічної і механико-хімічної переробки деревини сумарна економія в будівництві, виробництві меблів і таропакувальних матеріалів може скласти 350—400 млн. м 3 круглого лісу, для відтворення якого потрібно понад 3 млн. га експлуатаційної лісової площі.
В легкій промисловості використовуються хімічні волокна, штучна шкіра і вироби з них. Хімічні волокна розширюють можливості впровадження прогресивної технології текстильного виробництва, вони, як правило, легше, вихід пряжі з них вищий, вироби міцніше, а термін служби більший, ніж при використанні натуральних волокон.
Найбільш висока економічна ефективність заміни натуральних волокон хімічними у виробництві тканин технічного призначення, текстильних товарів народного вжитку, при заміні натуральній шерсті і шовки, а також при виготовленні трикотажних виробів і нетканих матеріалів.
Високий рівень хімізації гумової промисловості. Що випереджають темпами збільшується вжиток високоякісних видів синтетичного каучуку (ізопрена, полідівінільного і ін.), а також корду і технічних тканин з покращуваних видів синтетичних волокон (капронового, поліефірного). Організований масовий випуск покришок для вантажних автомобілів, виготовлених повністю з синтетичного каучуку. Завершення експериментальних робіт по синтезу «рідких» каучуків дозволить корінним чином удосконалити техніку і технологію гум виробництва.
Основний напрям хімізації в харчовій промисловості — вживання полімерних плівок для упаковки продукції, в ковбасному і кондитерському виробництвах, сироварінні, при виготовленні консервів (покриття бляшаних банок лаком).
В будівництві витрачається 20—25% всіх ресурсів пластмас, значна кількість синтетичного каучуку і хімічних волокон. Вживання їх дозволяє істотно понизити вага будівель і споруд, різко поліпшити якість конструкцій (надійна герметизація, антикорозійний захист і ін.), забезпечити великий комфорт, підвищити декоративно-художню виразність інтер'єрів. У 1966—75 в результаті заміни традиційних матеріалів полімерними в будівництві орієнтування заощаджено близько 24 млн. м 3 пиломатеріалів і більше 3 млн. т чорних металів, у тому числі близько 1,4 млн. т стали.
Для пристрою полови, шаф, перегородок використовуються лінолеум, деревностружкові плити, синтетичні килимові покриття; конструкції, що захищають, світлопроникні, виготовляються з жорстких конструкційних пластмасових листів; зовнішні і внутрішні системи каналізації, газифікація, водопроводу споруджуються із застосуванням пластмасових труб; для утеплення будівельних конструкцій використовуються пінопласти і вироби із скляного і мінерального волокна; для гидро- і пароізоляції будівельних конструкцій і протифільтраційних пристроїв каналів, водоймищ і гребель застосовуються поліетиленові плівки. Широкого поширення набули санітарно-технічне устаткування з пластмас, плівки, плівкові шпалери, паперово-шаруваті пластики і ін. матеріали.
Вживання полімерних будівельних матеріалів — необхідна умова для впровадження сучасних індустріальних методів в будівництві, дозволяє полегшити і спростити будівельні конструкції, підвищити продуктивність праці, понизити витрати і скоротити терміни будівельних робіт.
Хімізація сільського господарства включає вживання мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин і тварин (див. Пестициди ) від шкідників, хвороб, а також засобів боротьби з бур'янами (див. Гербіциди ), використання хімічних продуктів в тваринництві, полімерних і ін. хімічних матеріалів в меліорації. Структуру вжитку мінеральних добрив в СРСР див.(дивися) в таблиці.
Вжиток мінеральних добрив в СРСР під різні сільськогосподарські культури в 1975 (у перерахунку на 100% живильних речовин)
З.-х. культури
Внесене добрив на 1 га посівної площі, кг
посівна площа, що Удобрює, в % до загальної площі посіву даної культури
Бавовник
391
99,5
Цукровий буряк (фабрична)
399
99,4
Зернові культури (без кукурудзи)
42
48
Кукурудза на зерно
155
93
Картопля
254
93
В 1975 СРСР вийшов на 1-е місце по абсолютних розмірах вжитку мінеральних добрив. Вжиток (постачання) мінеральних добрив з розрахунку на 1 га ріллі збільшився з 28,4 кг в 1965 до 78,7 кг в 1976 (у перерахунку на 100% живильних речовин). За нормативними даними, надбавка урожаю зернових на 1 т добрив в 1965—1975 складала 4,3 т , бавовни-сирцю — 3,8 т , цукрового буряка — 29 т , картоплі — 26,5 т .
Науково обгрунтоване вживання мінеральних добрив забезпечує не лише збільшення врожайності, але і поліпшення якості з.-х.(сільськогосподарський) продукції, наприклад підвищення вмісту білка і поліпшення його амінокислотного складу в зерні. Використовуються хімічні регулювальники зростання рослин і плодоносіння. Наприклад, для прискорення дозрівання бавовника, соняшнику, рицини і ін. культур широко застосовуються десиканти і дефоліанти .
В тваринництві використовуються кормові фосфати, карбамід, премікси, кормовий мікробіологічний білок, вітаміни. Постачання з.-х.(сільськогосподарський) хімічних кормових добавок збільшилися з 30 тис. т в 1965 до 516 тис. т в 1976, виробництво кормового мікробіологічного білка зросло відповідно з 98 тис. т до 818 тис. т товарного продукту. Вжиток хімічних засобів в сільському господарстві дозволяє збільшити продовольчих ресурси і значно поліпшити всі агроекономічеськие показники — понизити трудові витрати, підвищити чистий дохід і ефективність використання основних фондів. У сільському господарстві широко застосовують також полімерні матеріали і вироби з них для пристрою теплиць і парників, тимчасових сховищ зерна, в будівництві зрошувальних і осушних систем, водосховищ. Позитивний досвід використання полімерів для поліпшення структури грунтів. У 1971—75 лише за рахунок зростання вжитку мінеральних добрив і ін. хімічних засобів було отримано 40—50% приросту урожаю і валового збору всіх з.-х.(сільськогосподарський) культур.
Значний ефект може бути отриманий від хімізації лісового господарства. Як показують дослідні дані, вживання мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин дозволяє скоротити тривалість відтворення лісу на 3—5 років.
Всього великого значення набуває хімізація побуту і сфери послуг. У комунальному господарстві хімічні продукти використовуються для очищення питної води і міських стоків, в механічних пралень, для хімічного чищення одягу і т.д. Вживання синтетичних миючих засобів підвищує продуктивність високоавтоматизованих пральних агрегатів на 16—25%. У домашньому господарстві все ширше споживаються товари побутової хімії — синтетичні миючі засоби, пятновиводящие, чистять, полірують, склеювальні засоби, препарати проти побутових комах, автокосметичні засоби, лаки і фарби, засоби захисту рослин в садах і на присадибних ділянках фотохімічні матеріали і товари в аерозольній упаковці. Вживання цих засобів покращує умови побуту, полегшує домашню працю, скорочує витрати часу на ведення домашнього господарства. Прискорений розвиток хімічній промисловості дозволить повніше задовольнити потребу народного господарства у високоякісних хімічних матеріалах і виробах з них, розширити сферу хімізації і підвищити її ефективність.
Сумарний економічний ефект виробництва і вживання хімічних продуктів (1971—75), млрд. крб.
Капітальні вкладення:
в хімічну і нафтохімічну промисловість.....................15,7
в зв'язані галузі (включаючи витрати збільшення оборотних фондов)................................................................................................9,3
Т. о., коефіцієнт ефективності Х. Н. х. визначуваний відношенням сумарної економії поточних витрат і приросту прибули до сумарних витрат на створення основних і оборотних фондів, склав 0,33, що значно вище середнього нормативного показника ефективності по народному господарству.
В СРСР здійснюються також заходи щодо забезпечення раціонального використання хімічних продуктів і по запобіганню їх негативному впливу на здоров'ї людей і довкілля. Див. Охорона природи .
Літ.: Некрасов Н. Н., Хімізація в народному господарстві СРСР, М., 1955; Економічні проблеми хімізації сільського господарства, М., 1968; Фігуровський Н. А., Нарис загальної історії хімії, М. 1969; Питання економіки хімізації сільського господарства в зарубіжних країнах, М., 1971; Савінський Е. С., Хімізація народного господарства і пропорції розвитку хімічної промисловості, М., 1972; Алешин А. Ст, Крічевський І. Е., Щукин Е. П., Хімізація і оптимальні пропорції. М., 1972; Рахлін І. Ст, Науково-технічний прогрес і ефективність нових матеріалів, М., 1973; Васильев А, Н., Економічні проблеми використання хімічних волокон в текстильній промисловості, М., 1973; Сидорова Н. А., Економічні проблеми хімізації будівництва, М., 1974; Федоренко Н. П., Комплексна механізація і економіка, М., 1975; Економічні проблеми науково-технічного прогресу в сільському господарстві, М., 1975; Ефективність хімізації народного господарства, М., 1977; [Філіппова С. С.], Хімізація народного господарства — один з напрямів технічного прогресу в СРСР. Бібліографічний покажчик, М., 1967.
