Химіко-механічна обробка, обробка поверхонь твердих тіл, що поєднує процеси хімічні і механічні руйнування. Як ріжучий інструмент застосовують головним чином абразивні інструменти або просто зерна абразиву. Інколи використовують інструменти із сталей і твердих сплавів. При Х.-м. о. матеріал поверхневого шару вступає в хімічну реакцію з тими, що вводяться в зону обробки поверхнево-активними речовинами (ЛІГШИ), утворюючи легко руйновану хімічну сполуку, або піддається адсорбційно-хімічній дії вживаного реагенту. Адсорбуючись на поверхні оброблюваного тіла, ПАВ інтенсифікують розвиток слабких місць (дефектів), мікрощілин і тим самим полегшують подальшу механічну обробку. Все ЛІГШИ (пасти і рідини), вживані для Х.-м. о., поєднують принципи хімічного перетворення і адсорбційно-хімічної дії. При Х.-м. о. металів зазвичай використовують олеїнову, стеаринову кислоти і каніфоль. Найбільш поширеним виглядом Х.-м. о. є полірування поверхні металу, скла або каменя.
Літ.: Ліхтман Ст І., Ребіндер П. А., Карпенко Р. Ст, Вплив поверхнево-активного середовища на процеси деформації металів, М., 1954; Кисельов С. П., Полірування металів, 2 видавництва, Л., 1967; Шальнов Ст А., Шліфування і полірування високоміцних матеріалів, М., 1972; Нове в еоектрофізичній і електрохімічній обробці матеріалів, Л., 1972.
