Хіміко-фармацевтична промисловість
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Хіміко-фармацевтична промисловість

Хіміко-фармацевтична промисловість, галузь хімічній промисловості, що виробляє лікарські засоби. У Х.-ф. п. входять підприємства, що випускають синтетичні і фітохимічеськие препарати, антибіотики, вітаміни, кровозамінники і органопрепарати, різні дозовані лікарські засоби (в т.ч. ін'єкційні розчини в ампулах, пігулки, драже, капсули пілюлі, медичні свічки), мазі, емульсії, аерозолі, пластири і ін. Х.-ф. п. має ряд особливостей. Так, номенклатура і обсяг виробництва в Х.-ф. п. визначаються захворюваністю населення. До якості продукції пред'являються особливо високі вимоги: хімічна чистота, стерильність препаратів, призначених для підшкірних, внутрішньом'язових і внутрішньовенних ін'єкцій. В результаті постійної появи нових ефективніших і менш токсичних лікарських засобів відбувається швидке оновлення номенклатури вироблюваних Х.-ф. п. препаратів.

загрузка...

  В СРСР виробництво нових лікарських засобів допускається з дозволу міністерства охорони здоров'я СРСР після встановлення їх лікувальної і профілактичної ефективності. Їм же здійснюється загальнодержавний контроль за якістю лікарських засобів.

  Виробництво лікарських засобів було відомо ще в глибокій старовині. Виникнення промислових підприємств по виробництву медикаментів відноситься до кінця 19 ст Особливо швидко стали виникати вони на початку 20 ст після відкриття синтетичних препаратів. Найінтенсивніше розвивалося виробництво медикаментів в Німеччині, Великобританії, Швейцарії; по багатьом видам медикаментів до 2-ої світової війни 1939—45 Німеччина панувала на світовому ринку. У 70-х рр. сильно виросло виробництво синтетичних медикаментів і антибіотиків в США і Великобританії. Розвиток Х.-ф. п. спирається на досягнення хімічної науки. Відмінна риса сучасного етапу її розвитку — розширення дослідницьких робіт як для відтворення коштовних лікарських з'єднань, що отримуються з природних продуктів, так і для створення нових, невідомих в природі з'єднань з високою і специфічною терапевтичною дією. Поряд з цим значно зросла кількість робіт по створенню нових вельми ефективних медикаментів шляхом ферментативного синтезу (антибіотики, вітамін B 12 і багато ін.). У дореволюційній Росії не було власної Х.-ф. п. Невеликі напівкустарні фармацевтичні підприємства і аптечні склади належали іноземним фірмам, вони розташовувалися головним чином в крупних містах (Москва, Петербург, Київ) і в основному лише розфасовували імпортні лікарські препарати.

  В СРСР створена потужна Х.-ф. п. У перші роки Радянської влади почалася реконструкція підприємств, що діяли. У 1920 створений Всесоюзний науково-дослідний хіміко-фармацевтичний інститут ним. С. Орджонікідзе (ВНІХФІ), потім ряд ін. науково-дослідних хіміко-фармацевтичних інститутів. У роки довоєнних п'ятирічок (1929—40) побудовані хіміко-фармацевтичні заводи в Харкові, Києві, Хабаровську і ін. містах. Для виробництва протималярійного і ін. препаратів біля Москви споруджений найбільший в СРСР хіміко-фармацевтичний завод «Акрихін». Для виробництва лікарських засобів були побудовані підприємства також в Білорусії, Грузії, Азербайджані, Вірменії і ін. союзних республіках. За 1920—40 організований промисловий випуск майже всіх відомих у той час найважливіших лікарських засобів (сульфаніламідних, снодійних, болезаспокійливих і ін.).

  В роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 створені хіміко-фармацевтичні заводи в містах Уралу і Західного Сибіру (Ірбіт, Тюмень, Анжеро-Судженськ, Кемерово, Новосибірськ і ін.). Почато виробництво Фенаміну, рубракола, сальсоліна, сальсолідіна і ін., розширився асортимент сульфаніламідних препаратів, що випускався. У 1947 створений Всесоюзний науково-дослідний інститут антибіотиків (ВНІЇА) (почато промислове виробництво Пеніциліну, стрептоміцину, Граміцидину і ін.). До 1948 була відновлена довоєнна номенклатура лікарських препаратів.

  Надалі створені Науково-дослідний інститут антибіотиків і ферментів медичного призначення в Ленінграді і Науково-дослідний інститут по дослідженню нових антибіотиків в Москві. Зростання науково-дослідної бази сприяло значному розширенню асортименту і обсягу виробництва антибіотиків.

  За 1946—50 організований випуск синтетичних гормональних препаратів, інсуліну наганіна, синтетичного папаверину, кофеїну і ін., всього понад 50 найменувань. Випуск продукції Х.-ф. п. в 1950 виріс в 5 разів в порівнянні з 1940, в 1955 в порівнянні з 1950 — в 3,1 разу; за 1951—55 організовано виробництво понад 65 нових лікарських засобів (парааміносаліцилова кислота, фтівазід, левоміцетин, прегнін, тіфен, фенадон і ін.). З 2-ої половини 50-х рр. до середини 60-х рр. освоєно велике число нових препаратів і лікарських форм. За 1960—65 організований випуск вітамінів A, B 1 , B 2 , B 6 , B 12 , B 15 , PP, фолієвой кислоти і ін. (див. Вітамінна промисловість ). У 1965 виробництво продукції Х.-ф. п. збільшилося в 2,8 разу в порівнянні з 1958. У 8-ій п'ятирічці (1966—70) виробництво продукції Х.-ф. п. збільшилося в 1,8 разу, освоєно виробництво більше 200 нових препаратів; у 9-ій п'ятирічці (1971—75) обсяг виробництва зріс в 1,7 разу, освоєний випуск 180 найменувань ліків. Були створені Всесоюзний науково-дослідний інститут технології кровозамінників і гормональних препаратів і науково-дослідний інститут по біологічних випробуваннях хімічних сполук.

  В європейських соціалістичних країнах до 2-ої світової війни не було Х.-ф. п., якщо не рахувати невеликі напівкустарні підприємства по виробництву алкалоїдів і по розфасовці імпортних лікарських препаратів (Угорщина, Чехословакія). Широко відомі хіміко-фармацевтичні підприємства Німеччини були розміщені переважно на заході країни, на території ж нинішньої ГДР(Німецька Демократична Республіка) лікарські препарати вироблялися в незначних кількостях. Нині у всіх європейських соціалістичних країнах організовано виробництво сучасних лікарських засобів. Значну допомогу цим країнам в проектуванні, будівництві, монтажі і пуску хіміко-фармацевтичних підприємств надав Радянський Союз.

  Виробництво хіміко-фармацевтичної продукції в капіталістичних країнах безперервно зростає. Лікарські засоби випускаються майже у всіх капіталістичних країнах, але переважна частина їх припадає на частку 7 країн (США, Японія, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Великобританія, Франція, Італія, Швейцарія).

  Продукція Х.-ф. п. зростає і в країнах, що розвиваються (Індія, Єгипет, Ірак і ін.). СРСР, надаючи цим країнам науково-технічну і економічну допомогу, сприяв, зокрема, організації і налагодженню виробництва лікарських засобів.

  Літ.: Гусенят П. Ст, Натрадзе А. Р., Медична промисловість, в кн.: Сорок років радянської охорони здоров'я, М., 1957; Натрадзе А. Р., Хіміко-фармацевтична промисловість за 40 років, «Медична промисловість», 1957 № 10; його ж, Нарис розвитку хіміко-фармацевтичної промисловості СРСР, М., 1967; Мельніченко А. До., Вирішення XXV з'їзду КПРС втілимо в життя, «Хіміко-фармацевтичний журнал», 1976 № 3.

  А. Р. Натрадзе.