Вітамінна промисловість, виробляє синтетичні вітаміни, коферменти у вигляді чистих кристалічних речовин і готових до вживання форм (драже, пігулки, ампули, капсули, гранули, концентрати) і в невеликих кількостях вітамінні препарати з рослинної і тваринної сировини. Вітаміни підвищують харчову цінність продуктів харчування, застосовуються в лікувальній практиці і для вітамінізації кормів з метою підвищення продуктивності тваринництва.
Виробництво вітамінів в СРСР організоване на початку 30-х рр. Спочатку випускалися вітамінні препарати з натуральної сировини. Потім було освоєно виробництво синтетичних вітамінів С і K 3 . З 1949 за технологією, розробленою радянськими ученими, в промисловому масштабі став освоюватися синтез інших вітамінів, наприклад тіаміну (вітамін B 1 ). У 1950 виробництво вітамінів в СРСР збільшилося в порівнянні з 1940 в 5,6 разу. До 1955 в СРСР були розроблені схеми синтезу всіх відомих основних вітамінів. Подальший розвиток Ст п. в СРСР пов'язаний головним чином з розробкою і впровадженням синтетичних методів виробництва вітамінів. Ці методи по характеру технологічних процесів значно складніше, ніж метод витягання вітамінів з натуральної сировини, але вони дозволяють отримувати продукцію в хімічно чистому вигляді, що має велике значення для їх лікувального вживання і точних дозувань при виготовленні кормових концентратів. Крім того, витрати на виробництво синтетичних вітамінів нижче за витрати на здобуття відповідних вітамінів з натуральної сировини.
За 1959—65 в промисловому масштабі освоєний синтез всіх відомих вітамінів і вітамінних препаратів, введені в дію крупні вітамінні підприємства: Білгородський вітамінний і Болоховський (Тульська область) хімічні комбінати, а також значно збільшені потужності раніше діючих підприємств. У 1965 обсяг виробництва вітамінної продукції в СРСР збільшився в порівнянні з 1958 в 2,8 разу, а в 1970 в порівнянні з 1965 в 2,6 разу. У 1970 випуск синтетичних вітамінів і їх готових форм склав більше 99% всього обсягу виробництва вітамінної продукції.
До специфічних особливостей синтезу вітамінів відносяться: багатостадійність процесів; значна матеріаломісткість, що обумовлює необхідність розміщення підприємств Ст п. поблизу сировинних баз; вживання спеціальної апаратури, призначеної для роботи з агресивними середовищами; необхідність вироблення високочистої продукції. Вітамінні заводи — спеціалізовані підприємства. Переважає наочна спеціалізація — здійснення синтезу вітамінів на кожному підприємстві за повною схемою їх виробництва, включаючи і випуск всіх напівпродуктів. З кінця 60-х рр. розширюється ефективніша — технологічніша спеціалізація виробництва напівпродуктів.
Науково-технічні проблеми здобуття вітамінів і їх вживання розробляються в СРСР в основному у Всесоюзному науково-дослідному вітамінному інституті, а також в науково-дослідних організаціях АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР), АН(Академія наук) СРСР і АН(Академія наук) союзних республік, міністерств і відомств. Питання вдосконалення тих, що діють виробництв вирішуються центральними заводськими лабораторіями.
Головні напрями подальшого розвитку Ст п. в СРСР: створення нових високоефективних препаратів; вдосконалення технології виробництва і розробка нових, покращуваних схем синтезу, заснованих на використанні дешевих видів вітчизняної сировини; збільшення вироблення вітамінів, коферментів і їх готових форм до рівня, що забезпечує повне задоволення потреб народного господарства, розширення асортименту продукції; будівництво нових і реконструкція виробництв, що діють; механізація і автоматизація технологічних процесів; вдосконалення і організація виробництва окремих напівпродуктів на підприємствах інших галузей промисловості; підвищення якості продукції; поглиблення технологічної спеціалізації; впровадження автоматизованих систем управління галуззю промисловості і виробництвом.
Виробництво вітамінів отримав значний розвиток також в інших соціалістичних країнах. СРСР надавав технічну допомогу цим країнам в організації досліджень і великотоннажного виробництва, надавав проектну документацію, зразки препаратів. У Болгарії, Угорщині, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Польщі, Румунії, Чехословакії швидкими темпами розвивається виробництво синтетичних вітамінів і їх готових форм. За радянським проектом побудований великий цех синтезу аскорбінової кислоти в Болгарії. В рамках СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) координуються науково-дослідні роботи і відбувається обмін інформацією.
В найбільш розвинених капіталістичних країнах, особливо в США, Японії, Великобританії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Франції, Швейцарії, виробництво вітамінів досягло великих розмірів. Як правило, воно зосереджене в руках хіміко-фармацевтичних фірм.
По технічній документації, розробленій в СРСР, побудовані цехи синтезу вітамінів на хіміко-фармацевтичному заводі в Хайдарабаде (Індія). Див. також статтю Мікробіологічна промисловість .
Літ.: Велика Радянська Енциклопедія, 2 видавництва, т. 8, М., 1951, с. 180—85; Березовський Ст М., Хімія вітамінів, М., 1959; Вітаміни. Науковий огляд, ст 1, М., 1968.
