Хуррітський мова, мова хуррітов . Засвідчений в текстах 3—2 тис. до н.е.(наша ера) в декількох варіантах писемності: ієрогліфічною староаккадськой (з Навару), вавілонською, власне хуррітськой (аккадськая система клинопис ) і квазіалфавітною (консонантою) з Угаріта. Найобширніші тексти: лист пануючи Мітанні Тушратти (500 рядків) єгипетському фараонові Аменхотепу III, тексти з Марі, архівів Тель-Амарни, Богазкея і Угаріта. Збереглися також імена власні, глоси і запозичені слова в шумерських текстах. Х. я. блізкородствен урартському мові, як по граматичній структурі, так і в лексиці (понад 20% загальних слів); для ранішого періоду допускають існування спільної хурріто-урартського мови. Хуррітський і урартський мови вважають родинними нахсько- дагестанським мовам . По структурі Х. я. характеризується багатою флексією, розвиненою системою відмінків, в дієслові — наявністю ергатівних конструкцій . Деякі учені називають Х. я. мітаннійським або субарейським.
Літ.: Дияконів І. М. Мови древньої Передньої Азії, М., 1967; його ж, Hurrisch und Urartäisch, Beiheft 6, Münch., 1971.
