Хурюгський (псевдонім; справжнє прізвище Алімов) Тагир (22.6.1893, сів. Хурюг, — 23.2.1958, сів. Ахти Дагистанськой АССР), лезгинський радянський поет. Народний поет Дагестану (1943). Молодість поета прошла в поневіряннях, у пошуках заробітку. За радянських часів Х. — активний учасник соціалістичного будівництва. У 1936— 1937 — директор лезгинського театру ним. С. Стальського. Вірші складав з дитинства в традиційній манері лезгинських ашугів. Поезія Х. відображає віхи життя Радянського Дагестану, Кавказу, Росії (вірші «Селище Гюгез», «Батьківщина», «Москва», «Герой праці» і ін.). Депутат Верховної Ради СРСР 3—4-го скликань. Нагороджений 2 орденами Трудового Червоного Прапора, а також медалями.
Соч.: Хкяг'ай шиірар, маніяр, поемаяр [До Iватiaл туькiyьрайді А. Аг'аєв], Махачкала, 1958; Хкяг'ай проїзведеніяр, Махачкала, 1964; Есерар. 1907—1958, Махачкала, 1974; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Мій аул М., 1959.
Літ.: Історія дагестанської радянської літератури, т. 2, Махачкала, 1967, с. 386—396.
