Хурріти, древні племена, родинні по мові урартам. З найбільшою вірогідністю Х. пов'язують з культурою куро-араксського енеоліта (вона ж — культура Хирбет-Керак в Сирії і Палестині). Центром поширення Х. імовірно була Закавказзя. У Сирії і Месопотамії вони жили упереміж з семітами . В 16—13 вв.(століття) до н.е.(наша ера) Х. створили в Північній Месопотамії державу Мітанні і зробили сильний вплив на царство Хеттськоє. У 1-м-коді тис. до н.е.(наша ера) Х. жили розірваним ареалом по західних, південних і східних околицях Вірменського нагір'я. Матеріалом для вивчення мови Х. служать напис хуррітськой жриці (?) Тішарі з Уркиша (3-і тис до н.е.(наша ера)), релігійні тексти з Марі і Вавілонії, аккадсько-хуррітськие білінгви (двомовні тексти) і фрагменти щумерсько-хуррітського словника з Угаріта, релігійно-літературні тексти з Хаттусаса і ін. тексти (2-і тис. до н.е.(наша ера)). Як система листа Х. використовували різні види клинопису.
Літ.: Дияконів І. М., Мови древньої Передньої Азії, М., 1967; його ж, Передісторія вірменського народу, Ер., 1968; його ж, Hurrisch und Urartäisch, Münch., 1971.
