Фейзі, Файзі Дакані, шейх Абу-ль-Фейз (1547–1595), персоязичний поет Індії. Його творчість знаменує початок розквіту інд. персоязичной літератури. Мав титул мальок ош-шоара («цар поетів»). Брав участь в реформаторській діяльності шаху Акбара, направленою на зближення індійців різних віросповідань. Диван Ф. включає велику кількість касид, газелей, рубай і ін. У ліричних творах крізь наліт суфійського світосприймання проступає соціально-політична спрямованість – ідея рівності між послідовниками всіх релігійних учень, тема індусько-мусульманської дружби і т.п. У поемі «Наль і Даман» на сюжет, запозичений з 3-ої книги епосу «Махабхарата», тема перероблена відповідно до вимог жанру месневі . Автор праць по філософії, філології, математиці, медицині і історії релігії. При його участі на перс.(персидський) мова були переведені «Махабхарата», «Рамаяна» і ін. класичні твори індійської літератури.
Соч.: Intikhabi Ghazaligati Faidi, by Dr. I. М. Kazi Aligarh [s. а.]; Наль ва Даман, Калькутта, 1831; то ж, Лакноу, 1930, то ж, Тегеран, 1956.
Літ.: Алієв Р. Ю., Персоязичная література Індії, М., 1968, с. 105–21.
