Фейнберг Євгеній Львович [р. 14(27) .6.1912, Баку], радянський фізик-теоретик, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1966). Закінчив МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (1935). З 1938 працює у Фізичному інституті АН(Академія наук) СРСР. Одночасно професор університету (1944–46) Горького і Московського інженерно-фізичного інституту (1946–54). Основні праці по ядерній фізиці, радіофізиці, акустиці фізиці елементарних часток і космічних променів. Розвинув і застосував методи вирішення завдань теорії поширення радіохвиль уздовж земної поверхні з врахуванням її неоднородностей і нерівностей (1943–48, 1958–61); розвинув статистичну теорію перешкодостійкості прийому звукових сигналів і запропонував кореляційний метод їх аналізу (1943–1955). Провів детальне дослідження процесів іонізації атома при b-розпаді (1939). Поклав початок вивченню когерентних і дифракційних непружних процесів (1941, 1954), досліджував множинне утворення адронів при периферичних зіткненнях, механізми варіації космічних променів (1946, 1958). Нагороджений 3 орденами, а також медалями.
Літ.: Євгеній Львович Фейнберг (до 60-ліття з дня народження), «Успіхи фізичних наук», 1972, т. 107, ст 2.
